- Нове життя - https://nz-ir.com -

«Інваспорт» – спорт сильних духом, мужніх і сміливих», вважає відомий наш земляк тренер Андрій Чегіль із Кам’янського. Його вихованці неодноразово ставали переможцями обласних, всеукраїнських та міжнародних змагань

Тепер уже важко й сказати, хто першим проявив ініціативу провести на Іршавщині спартакіаду «Повір у себе» – директор Закарпатського обласного центру фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» Андрій Чегіль чи колишній начальник відділу фізичної культури і спорту Іршавської райдержадміністрації Андрій Савко. Ясно одне: обидва взялися за справу, яка продовжується дотепер. Із того часу змагання стали традиційними і вони проходять не лише у нашому районі, а й далеко за його межами. А Андрій Андрійович щороку бере активну участь у проведенні спартакіади,фінансово сприяє їй.
Так було і цьогоріч. Андрій Андрійович приїхав на змагання із нагородами і подарунками. Побував він не тільки у Іршаві, а й у Білках. Люди з обмеженими фізичними можливостями щиро вдячні йому.
Втім, А.А.Чегіль наш земляк – родом із села Кам’янське. До третього класу навчався у місцевій Кам’янській середній школі, потім продовжив здобувати знання в Ужгородській школі-інтернаті. До обласного центру він приїхав неспроста – хлопець змалечку захопився спортом, фахівці побачили в ньому перспективного футболіста. До речі, там проходили фізичну підготовку кращі юні футболісти Закарпаття. Згодом Андрій повернувся додому і продовжив навчання в Іршавській СШ №1, яку закінчив в 1992 році. Крім того, він посилено займався в Іршавській ДЮСШ по футболу, водночас виступав за збірну команду району та області, брав участь у всеукраїнських змаганнях.
У 1992 році Андрій Чегіль вступив до Київського інституту фізичної культури і спорту, який успішно закінчив у 1997 році. Водночас захищав честь іршавського «Металіста». Коли він виходив на поле, уболівальники зустрічали його бурхливими оплесками, вони були переконані, що їх улюблена команда не програє.Андрій вважався серед кращих гравців, які викладалися на полі на всі сто відсотків. Крім того, турбувався про те, щоб на кожну гру футболісти з’являлися з оптимізмом і з упевненістю у власні сили. І тоді перемога не забариться.
Із 1996 по 2000 роки працював тренером-викладачем з футболу в Іршавській дитячо-юнацькій спортивній школі. Свої знання і практичні навики охоче передавав своїм вихованцям. Він завжди турбувався про розвиток спорту на Іршавщині.
У 2001 році за сімейними обставинами переїхав на постійне місце проживання в м.Ужгород, де був влаштований на роботу директором обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів. З квітня 2006 року призначений начальником обласного центру фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».
– Звісно, із роботою мені пощастило, – задоволено каже Андрій Андрійович. –Я завжди хотів робити щось корисне і потрібне тим, хто прагне показати свою силу і вміння у спорті. А люди з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. При бажанні вони можуть знайти себе у тому виді спорту, який відповідає їх можливостям. Одні можуть реалізувати себе у грі у шахи, шашки, інші у футболі, волейболі, баскетболі… Аби були лише бажання і воля до перемоги. А спартакіада на Іршавщині завжди збирає багатьох небайдужих попробувати позмагатися за звання найсильнішого, найпрудкішого і найкмітливішого. Водночас – це популяризація здорового способу життя, ефективний засіб реабілітації та інтеграції у суспільство.На моє тверде переконання, потрібно всіляко підтримувати тих, хто хоче випробувати свій дух та повірити в себе, знайти нових друзів і долучитися до спорту. Скажу більше:хоча вони і вважаються обмеженими у фізичних можливостях, але під час проведення змагань усі бачать, що вони ні в чому не поступаються здоровим діткам. А за силою волі до перемоги – вони значно кращі.
Щасливим для Андрія Чегіля був 2019 рік. Його вихованець Михайло Полянський, до речі, із Броду, став чемпіоном Європи серед спортсменів із вадами слуху. Змагання проходили в місті Іраклін, що в Греції. У матчах проти Англії та Франції наш земляк розпочинав гру на лаві запасних і вийшов на поле ближче до завершення гри. А у матчі з шведами Михайло вже виступав на старті і провів там усі 90 хвилин. Наші паралімпйці вибороли перше місце і Михайло Полянський був нагороджений золотою медаллю та отримав стипендію Президента України. А Андрій Чегіль, за вдалий виступ свого вихованця, був удостоєний звання Заслужений тренер України.
Нинішній рік для Андрія Андрійовича був особливим – у березні він у числі перших пішов на російсько- українську війну. Був на лінії вогню. Ворожа куля не оминула його. Для окупантів немає межі цинічності, немає межі жорстокості, їм все одно, хто в їхньому прицілі: люди, будинки дитячі садки, лікарні. Після важкого поранення повернувся додому, а відтак – на попереднє місце роботи.
– В умовах воєнного стану попри постійну небезпеку ракетних ударів закарпатські спортсмени продовжують навчально-тренувальний процес, посідають призові місця на всеукраїнському та світовому рівнях і повертаються додому із нагородами, – каже Андрій Чегіль. – Нам важлива кожна перемога для підтримки Збройних сил України й статусу незалежної країни на міжнародній арені.
Андрій Чегіль постійно дбає про підвищення професійної майстерності своїх вихованців. Долає висоту за висотою. І саме завдяки своїй наполегливості добивається успіху.

Василь ШКІРЯ