Версія для друку Версія для друку

Пов’язав своє життя із електрозв’язком. а тепер – з Інтернетом

Будемо відвертими: у електрозв’язку за останні 10-15 років відбулася справжня революція. У пам’яті старожилів ще ті часи, коли на Іршавщині прискореними темпами проводилася телефонізація. Від села до села прокладали телефонні лінії, встановлювали стовпи. Бажаючих мати телефон було багато, а можливості мало в кого були. У першу чергу перевага надавалася держустановам та тим, хто працював на керівних і відповідальних посадах. АТС (автоматичні телефонні станції) не спроможні були обслуговувати усіх, хто цього потребував. Так, у Сільці було всього 800 номерів, у Білках – 700, у Загатті -200… А всього по району на той час було 11400 абонентів. І все це – на стотисячний район.
− Працювати було нелегко,− розповідає начальник ДМД 316/ 5 м. Іршава Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» Любомир-Михайло Михайлович Рендзей. − І в сніг, і в дощ доводилося нашим телефоністам виїжджати у найвіддаленіші населені пункти району, лагодити телефонні лінії. Часто АТС під час пориву вітру виходили з ладу, доводилося ліквідовувати наслідки стихії. Але не могло так бути, щоб в пожежній частині, лікарні, школі, дитячому садочку чи сільраді не працював телефон. І тут на допомогу вчасно приходили наші працівники. Навіть у вихідні дні аварійні бригади виїжджали у населені пункти, оперативно проводили ремонтні роботи. Особливо важливу роль відігравав телефонний зв’язок під час виборчої кампанії.
− Любомир-Михайло Рендзей народився 21 листопада 1972 року в с. Латірка Воловецького району у сім’ї педагогів. Батько працював директором школи, а мама вчителем фізики та хімії. Напевне, вони хотіли бачити свого сина на ниві освіти, який би вчив юне покоління доброму, розумному і вічному, однак син крадькома читав журнал… «Юний технік», мріяв бути «технарем».
Після закінчення 8-го класу Любомир-Михайло вступив до Мукачівського радгосп-технікуму на спеціальність «Агроном-овочівник». Потім була Українська державна академія водного господарства. На роботу направили у Берегівське управління осушних систем на посаду інженера протиповеневих споруд.
Згодом закінчив Київський інститут зв’язку імені Попова, де здобув спеціальність менеджмента організації.
Із 2000 року працював заступником начальника електрозв’язку м.Іршава.
− Часи змінилися, − продовжує розмову Любомир-Михайло Михайлович. − Коли я прийшов на роботу, в електрозв’язку працювало 171 чоловік, тепер в колективі залишилося всього…15. Якщо раніше дбали про телефонний зв’язок, то тепер пріоритетом став… Інтернет. Наші працівники постійно працюють над тим, щоб якнайбільше до мережі долучалося бажаючих. До «Укртелекому» вже підключилися не тільки Іршава, а й села: Кушниця, Довге, Приборжавське, Ільниця, Імстичово, Великий Раковець, Білки і Заріччя. Наразі активно працюємо над тим, щоб зв’язок був доступним і в інших населених пунктах колишнього нашого району. Будемо відвертими: на даний час це найбільш стабільний зв’язок.
Основну опору Любомир-Михайло Михайлович робить на кадри. Саме вони вирішують усі проблеми, за допомогою яких вдається розв’язати найболючіші проблеми. Серед них – електротехніки Олександр Воскобійник, Іван Більо, енергетик Юрій Войнарович, електромонтер Петро Станко.
Попри основну роботу, Любомир-Михайло Михайлович виконує громадську. Неодноразово обирався депутатом Іршавської районної ради, тепер − депутат Білківської сільської ради.
Позитив у тому, що він проживає у Білках. Його турбує те, що і всіх жителів рідного села. Насамперед – дороги. Вони у вкрай занедбаному стані. А будучи в органах місцевої влади, має більшу можливість займатися їх ремонтом. Кожен депутат прагне того, щоб на його округ було виділено якнайбільше коштів.
У сімейному житті він теж служить хорошим прикладом для інших. Разом із дружиною Ольгою Іванівною, яка працює начальником служби у справах дітей Іршавської територіальної громади, виростили і виховали трьох дітей. Уже мають, слава Богу, двох внучок – Златку й Софійку. Радіють за них і тішаться ними.
Приємно зазначити, що дільниця мережі доступу 316/5 м. Іршава є провайдером районної газети «Нове життя». Саме завдяки їй ми маємо постійний зв’язок!
Пане Любомире-Михайле! Щиросердечно вітаю Вас із золотим ювілеєм, бажаю Вам міцного здоров’я, щастя і добра на довгії і благая літа!

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар