- Нове життя - https://nz-ir.com -

Світлана Бокотей-Горзов: «Люблю жити зараз і сьогодні, Бо завтра може і не бути»

Світлану Бокотей-Горзов знаю ще із її дитячих років. Вона завжди була у творчих пошуках: писала, малювала, прекрасно вчилася. Дівчинкою гордилася школа, її батьки. У музеї Осійської ЗОШ І-ІІІ ступенів знаходиться нею зроблений портрет співачки Іванки Мелай та картина «Стара хата». У приміщенні сільради теж є її картини.
Світлана Бокотей-Горзов – багатодітна мати. Старші діти вже мають свої сім’ї. Так, дочка Ольга вийшла заміж за Анатолія з Білок, мають чотиримісячного Михайлика. Іван взяв собі за дружину Анастасію з Іршави. Другий син Роман щиро покохав Валерію зі Сваляви, яка цьогоріч закінчує Ужгородську художню академію імені Адальберта Ерделі. Вона, як і Роман, художниця, малює ікони, складає з бісеру фантастично красиві брошки. Згодом уже і поберуться. Світлана не без задоволення каже: «Вона вже моя невісточка».
Молодші сини Світлани: Василько теж чудово малює, а Миколка все біля батька крутиться, приглядається, як він майструє. А найменша Софійка відвідує дитячий садочок, любить співати, пританцьовуючи, напевне, артисткою стане.
Свого часу Світлана Бокотей-Горзов закінчила Рівненський міжнародний економіко-гуманітарний університет з червоним дипломом. Опісля працювала психологом в дитсадку села Білки, потім у центрі реабілітації дітей-інвалідів у м.Іршава.
Але все ж у Світлани Володимирівни було інше покликання. Разом із чоловіком зайнялися сімейним бізнесом і відкрили в центрі Білок магазин «Софі», де торгують власними виробами: сувенірами, подарунками, як ось іменні футболки, куртки, а також картинами – художніми полотнами сина Романа.
У цієї вродливої жіночки все пішло по спадаковості. Її дідусь, житель с. Білки, малював ікони. Її стрий,син дідуся, теж художник. Як і мама, малює син Роман. Взявся за це ремесло і синочок Василько, якого дуже хвалять у школі. А Світланин чоловік Василь все щось змайструє для їх магазину, все щось нове придумає, красивіше.
Світлана Бокотей-Горзов випустила у світ дві збірки. Це – «Голоси життя» і «Любов веде до перемоги», де вміщено розповіді про рідного дідуся, добровольця Другої світової війни» В.Д.Матіка та знаменитих постатей Осою: Ф.Злоцького, Ф.Потушняка та І.Петровція.
Вона бере активну участь у пленерах та виставках.
− Пишу та малюю відколи себе пам’ятаю, бо я це люблю. Без цього не уявляю свого життя, − говорить С.Бокотей-Горзов. − У мене завжди поруч олівець, ручка, блокнот, все, що на душі, що в серці, все виливається на папір. Це ніби сповідь, немов ковток свіжого повітря, мій душевний світ та спокій. Але, звісно, на першому місці у мене завжди улюблена сім’я, моя мама, мій чоловік, мої діти, мої невісточки, мій зять, мій ангел-онучок Мішик. Творчість тільки доповнює все це, бо вони мій світ, моє щастя, моя радість, моя розрада. Скажу більше: життя така складна, а водночас така проста річ, що потрібно жити тут, зараз і сьогодні, в цю мить…І треба творити добро, любити, допомагати тим, хто цього потребує. Як на мене, треба казати правду людині в очі, яка б вона гірка не була. Не люблю солодку брехню. Але ніколи довго не ображаюся, пробачаю і не тримаю зла. Просто із такою людиною не буду спілкуватися, вона для мене перестає існувати. Не люблю витрачати дорогоцінний час на пусті розмови.
Як і кожна жінка, вона часто задумується: що ховає в собі слово «щастя»? І тут же для себе дає відповідь: «Інколи так мало для цього потрібно, а деколи забагато. Як часто не цінуємо те, що є щастям. Любов − це щастя, здоров’я – безцінне щастя, кохання − неймовірне щастя, діти − велике щастя. Дожити до онуків та правнуків – щасливий подарунок долі. Як важливо цінувати кожну мить в житті, і кожну хвилину проведену з близькими людьми, щоб потім не жаліти, коли їх не стане, не забувати сказати «Дякую» та «Люблю» поки не пізно. Щастя – у кожного своє, у кожного особливе і неймовірне. Бути щасливим чи ні, вибирає кожен сам. Любов і добро врятує світ, це головна істина!»
А які чудові пісні пише Світлана Володимирівна! В її поезії звучить любов до Батьківщини, до життя і людей, які її оточують. А зараз тривожить злощасна війна. Мовою поетичного слова вона пише, що «Ми разом – сила», «Будь ти, проклята війна», «А мати жде додому сина»… Хоча син уже ніколи живим не повернеться, але вона любить його, чекає, виглядає… Мати – слово святе.
У Світлани ще багато творчих задумів і планів. Тож хай всі її мрії здійсняться! Нехай Бог допомагає їй в житті!

Ганна ЛЯШКО,
наш громадський кореспондент.