Версія для друку Версія для друку

Димова гармата проти кліща чи пасічника?

Повернутися до теми використання на пасіках димової гармати змусила розмова з бджолярами, у яких вони цікавляться тими чи іншими нюансами застосування цього пристрою в боротьбі з кліщем Варроа. І в переважній більшості випадків ніякі аргументи щодо шкідливого впливу такого диму як на бджіл, так і на здоров’я пасічника, всерйоз не сприймаються, адже ніхто не знає, яка гримуча суміш в результаті згоряння біпіну чи тактику з нафтопродуктами чи іншими горючими речовинами потрапляє до вулика.
Не допомагає і той факт, що ні вітчизняні, ні зарубіжні науковці не проводили відповідних досліджень, результатів роботи такої гармати і того, які речовини потрапляють до меду та інших бджоло продуктів.
Причин переходу на роботу з димовою гарматою пасічники називають декілька. Насамперед, це простота і швидкість обробки великої кількості бджолосімей. В ефективність гармати, яку пропагує потужна рекламна кампанія всіма можливими засобами, пасічники чомусь вірять беззастережно.
Однак, із зрозумілих причин замовчується й інформація про небезпечність цього пристосування як для пасічників, так і для бджіл. А рівень небезпеки не варто недооцінювати, бо речовини, які застосовуються для боротьби зі шкідниками бджіл, відносяться до ветеринарних препаратів і підлягають відповідній реєстрації, і при продажу повинні супроводжуватися інструкціями щодо їх використання.
Та навіть якщо вдасться роздобути таку інформацію, то в ній немає інформації про вплив препарату на людину, бо клінічне вивчення ветеринарних препаратів проводиться лише на тваринах, які піддаються лікуванню. А що стосується людини, то пишеться лише про необхідність дотримання загальних правил особистої гігієни і техніки безпеки, передбачених при роботі з лікарськими препаратами.
Про випадки смертей бджолярів при застосуванні в пристрої «Варомор» біпіну заговорили в Харківській області. Є інформація про такі ж випадки в інших частинах України. Саме це й дало підстави доктору ветеринарних наук, професору інституту тваринництва Євгенові Руденку говорити про недопустимість використання на пасіках димових гармат.
Так Євген Володимирович, зокрема, наголошує: «Обробка гарматами з’явилась у США й інших країнах, де пасіки використовують не для виробництва товарного меду, а для запилення сільськогосподарських культур відкритого й закритого ґрунту. Щавлева кислота при нагріванні накопичується у відкритому меду, бджоли його не їдять і гинуть від голоду. Біпін перестає бути ефективним вже після двох сезонів застосування. При його використанні у кліща проявляється так звана «перехресна» стійкість не тільки до амітразу, але й до флувалінату та флуметрину. Вдихання парів амітразу викликає рак легенів.
За даними останніх досліджень, амітраз і його розчини небезпечні як для бджіл, так і для людей. Але небезпеку створює не стільки сам амітраз, скільки продукти його розпаду, які зберігаються і накопичуються у щільниках. А якщо хтось стверджує, що амітраз розпадається протягом декількох годин або діб, то цьому вірити не варто, бо це час розпаду в ґрунті, де, як відомо, є чимало різних кислот, лугів, солей, з якими він вступає в реакцію. Але у вулику без цих речовин він може зберігатись досить таки тривалий час. Механізм його дії пов’язаний з кишковою контактною дією на октапамінові рецептори кліща, що викликає блокаду прохідності нервових імпульсів, порушення рухових рефлексів, параліч і загибель паразита. І хоч на людях таких досліджень не проводили, та можна припустити, що аналогічно він діє і на людину».
А що можна прочитати в інструкціях виробників «Варомору»? Вони пишуть, що для використання у «Вароморі» рекомендуються такі речовини: тактік, біпін з діючою речовиною амітоз в часі з концентрацією у 5%, катран та маврик з діючою речовиною тауфлувалінатом у воді з концентрацією 5%. Щавлева кислота разом із тимолом в етиловому спирті з концентрацією 25%.
Якщо є проаналізувати, що являють собою ці речовини, то з’ясується: амітраз входить до складу широко поширених препаратів біпіну і біпінут, а це пестицид і акарицид.
У водних розчинах та стінках вуликів, на рамках, щільниках, у меді, перзі ця речовина зберігається, за одними даними, до одного року, а за деякими іншими повідомленнями – й до 6 років. Температура плавлення 86 С0 . А температура диму в гарматах досягає значно більших показників, при яких амітраз розпадається на метилформанідін, також пестицид акарицид (розпад в ґрунті – 75 діб), і демитилформалітід – пестицид (розпадається в ґрунті – 1 доба).
Ось тільки в інструкції «Варомору» із застосування біпіну чи тактику або тимолу, клартану, маврику чи щавлевої кислоти не знайдеш опису їх властивостей за високих температур, яка створюється при спалюванні в соплі газових паяльників.
І хоч тауфлувалінат вважається малотоксичним для бджіл, та за інформацією вчених США, флувалінат є високотоксичним для медоносних бджіл препаратом. Співробітники факультету етимології університету штату Пенсильванія Фрайзер, Малері Ешкрофт, в небезпечних кількостях флувалінат виявили у 71% вивчених зразків пилку і перги, і в 100% зразків воску з розплідних частин гнізда. Тобто, препарат вільно потрапляє в пилок, пергу, віск, не кажучи вже про мед.
Для людини смертельна доза щавлевої кислоти за версією вчених при попаданні всередину – 5 грамів. А в рекомендаціях до гармати пропонується використовувати концентрацію 25 відсотків, тобто, 25 грам на 100 мілілітрів розчину. А 5 г – вже смертельна доза для людини.
Тепер знаючи всю інформацію про діючі речовини препаратів, які рекомендуються для застосування у димових гарматах, вибір за вами, шановні пасічники.

Юрій САМОРИГА,
пасічник.

Ваш отзыв

Ваш коментар