У кожного пасічника своя дорога до професії, свій стиль роботи і свої особливості ведення бджільницького господарства.
На початку 80-их років минулого століття з’явився на пасіках кліщ, який поширився тоді в масовому порядку, став спустошувати цілі пасіки. Йшли активні пошуки шляхів боротьби з цим злом, і не тільки через медикаментозне втручання. Було помічено, що при сильному закліщенні бджоли залишали своє гніздо, а освоївшись на новому місці, вароатозного лиха у них уже не спостерігалось. У чому причина? Була висунута гіпотеза – кліщ обсипається з бджіл при перельоті на нове місце під впливом високої температури. Адже не випадково бджоли залишали свої насиджені місця в сонячну погоду з настанням жарких годин доби. І от прийшла на допомогу термокамера для обробки бджіл проти вароатоза. Суть її роботи полягала в тому, що комах протягом десяти хвилин обдували нагрітим до температури + 46-48 С0 повітрям. Кліщ такої температури не витримував і осипався. Правда, з появою біпіна та інших препаратів термокамери залишилися в минулому, тому що мали один істотний недолік – високу трудомісткість при роботі з ними.
Проте, залишаючись давнім і послідовним супротивником застосування в бджільництві медичних препаратів вважаю: «Однією з головних причин зниження споживання меду населенням є погіршення якості цього продукту». Мені здається, що багато пасічників недооцінюють небезпеку застосування хімії в бджільництві. Такий підхід веде до підриву довіри до меду як до лікувального продукту серед населення. Вважаю, що ставити під удар співвітчизників, які усе ще дотримуються принципу «Краще сьогодні купувати мед, ніж завтра таблетки», ніяк не можна.
Моя мрія – цілком відмовитися від застосування ліків у роботі з бджолами. У меді не повинні бути і натяку на залишки антибіотиків й іншої хімії. Тільки йдучи цим шляхом, бджолярі спроможні повернути авторитет нашій солодкій продукції. Тому головним засобом боротьби з хворобами має бути «Його Величність Природній Відбір». Діючи за принципом «Від здорових сімей – здорове потомство», хворі сім’ї безжалісно бракуються.
Прийшов час не лікувати бджіл, а оздоровляти їх. На теперішній час мед розглядається як винятково лікувальний продукт, а це неправильно. Мед − це, насамперед, цінний харчовий продукт (про це, до речі, неодноразово згадується ще у святіших писаннях) і тільки після цього його можна вже розглядати як лікувальний засіб. І поки це не ввійде у свідомість нашого населення, бджільницькій галузі нелегко буде вийти з кризи.
Здоров’я наших людей знаходиться на критично низькому рівні: 90 % населення України мають проблеми з ним. Сьогодні, мабуть, доречно говорити про порятунок нації, і вирішальну роль у цій справі повинна бути відведена меду, і не просто як лікам, а як універсальному харчовому продукту. Держава повинна знайти кошти для закупівлі меду для подальшого його розподілення серед дітей у дитячих садках і школах, серед хворих і людей похилого віку. Цим ми уб’ємо відразу двох зайців – оздоровимо наших людей і реально підтримаємо бджільницьку галузь.
Юрій САМОРИГА, пасічник.
