Версія для друку Версія для друку

Путініада (продовження)

Разів п’ять перечитали
Козаки своє творіння,
Випили собі по чарці, −
− Даємо благословіння!

Кум Остап гукнув онука,
Вундеркінда Гошу:
− Ноутбук бери у руки,
Й ось що, мій хороший,

Наше з кумом послання
Акуратно набереш
І до вчительки, напроти,
Перевірити підеш.

Щоб там все було на місці –
Коми, крапки і тире,
Бо неправильно щось буде, −
Путін носа задере.

У семи все, екземплярах
На столі нам розкладеш.
П’ять буде для окупантів,
Два – нам з кумом збережеш.

За роботу твою, звісно,
Буде щедрий гонорар –
Який хочеш в магазині
Підбереш собі товар.

− Діду, ти забув, напевно,
До мізків вже тра милиці:
Та нема вже магазину,
Орки знищили й полиці.

Та для праведного діла
Зроблю все як ти просив,
Бо тих п’яних московітів
Вже терпіть немає сил.

Застрелили дядю Колю, −
Орк до тьоті приставав,
Затягнув її за хату
Голос так її пищав…

А на вулиці сусідній
Московит штани стягнув,
Потім скинув ще і спіднє,
Берці з ніг свої роззув.

І пустився доганяти
Бабу Олю з Бережка,
Та Іван Підкова вийшов,
Дав паскуді копняка.

Той упав, а Йван по ньому
Чобітьми ще походив,
І лежить той голий досі,
Піднятись не має сил.

− Добре, внучку, розберемось,
Текст уважно набирай,
А ми з кумом бандитизму
Враз покладемо тут край!

Напряму пішли до Колі –
Той застрелений лежить.
Жінка в хаті плаче-стогне,
Тут настала гніву мить!

Рівно через півхвилини
Надворі був ґвалтівник,
Затуляв ганьбу руками
Погляд згас якось, поник.

− Будеш ти конем тягловим,
І не будеш жеребцем, −
Шабля свиснула Остапа
Й грішне відтяло живцем.

− Тепер жий, хоч вий на місяць,
А чи далі будь солдатом,
Але те запам’ятаєш
Як став в Путіна кастратом!

Пішли далі, мародери,
На сусідньому подвір’ї,
Каже так Андрій Остапу:
− Давай, виб’ємо з них пір’я!

Вдвох зайшли кумове з тилу,
Це такий тактичний хід.
Батоги враз засвистіли,
І пішли собі у хід.

Боже, як завили орки:
− Це ж, по-вашому, лиш порка
За грабіж і за розбій, −
Усміхається крізь вуса
І періщить кум Андрій.

А Остап їх так гамселить,
Мов би ціпом на гумні,
Вороги лежать снопами,
Дехто з них уже в лайні.

І не знали й не чекали
На «прийом» цей московити,
Бо чекали на хліб-сіль,
А їх так жорстоко бито.

− А тепер, свинота, встаньте,
Розвантажуйте КАМаЗ,
Все украдене вертайте,
Бо ці речі не для вас.

Нащо вам в глуші расейськой
Телевізор без тарілки,
Пралка-автомат і ванна,
Унітаз? Та вам горілки
Досить кожному для того
Аби «счастья было много…»
***
− Діду, орки утікають,
Наші з півдня наступають, −
Це онук прийшов сказати.
Лист вже можеш відправляти.

Все зробив, а ті солдати,
Що на прив’язі в хліві
Ну й лякливі, ледь живі.
Ти швиденько їх розкуй
І в дорогу приготуй,
Щоб устигли в свою путь
Поки наші підійдуть.
Кашу твою всю поїли,
Так трудились, аж упріли
Місія у них проста, −
Путіну нести листа.

Він пройшов і перевірив
Вищу вам дала оцінку
Наша вчителька шкільна,
Хоч скупа на це вона.
Ще вона таке сказала,
Через мене попрохала:
Щоб наступного листа
Та кремлівськая глиста,
Що в бою зазнала краху
І тремтить уже від страху.
Був це лист від козаків,
А й дружин та матерів,
Від усіх, хто потерпів
Муку диких вояків,
Щоб повніше описати,
Як прийшлось протистояти
Дикій путінській війні
Як були ми всі в огні.

Михайло ЦІЦАК.
(далі буде)

Ваш отзыв

Ваш коментар