Версія для друку Версія для друку

Брідська довгожителька

Кожного ранку, в неділю і святкові дні, швидкою і впевненою ходою крокує до православного храму вже в роках жінка. Від її будинку, де вона проживає, це не так уже і близько – від верхнього кінця центральної вулиці села до центру, де знаходиться церква, треба добряче пройтися. Проте її це не бентежить, хоч вона й найстаріша серед прихожан. Приходить на службу вчасно, щиро дякує Господу за те, що надає їй кріпость, силу в її роки і молиться во славу Божу.
Народилася Софія Юріївна Огар вересневої пори далекого 1932 року в селі Ільниця – Новоселиця в бідній селянській родині. Після закінчення місцевої семирічки пішла працювати на склад шахти «Ільницька». Тут її трудовий стаж писався кілька років. Потім її трудова біографія почала писатися на Іршавській меблевій фабриці. Вона була в числі тих, хто закладав фундамент підприємства. Коли фабрика була готова, вона із будівельниці перейшла до верстату. Якраз було відкрито цех по виготовленню стільців. Там вона пропрацювала більше п’ятнадцяти років.
Вийшла заміж Софія Федорівна за вродливого юнака із Броду. Микола працював будівельником. Відтак розпочалося їх сімейне життя. Перше, що потрібно було зробити молодому подружжю, це побудувати житло. І вони, з допомогою батьків, звели собі будинок. Для них це було справжнє щастя, бо мала можливість займатися особистим підсобним господарством.
Софія пішла працювати в колгосп. Микола, як і багато закарпатців, виїжджав на заробітки у східні області України, заробляв непогано. Із часом у них появилася корова, свині та птиця, за всім цим вели старанний догляд. Звісно, турбот добавилося, бо працювати потрібно було і на роботі і вдома. Але вони встигали всюди. І що треба було для сім’ї − мали.
Софія Юріївна народила шестеро дітей: Василя, Михайла, Ганну, Марту та двох близнюків – Івана та Ліду.
− Утримувати багатодітну сім’ю було не так просто, − ділиться роздумами Софія Юріївна. − Працювати доводилося багато, аби в сім’ї був добробут.
Трудолюбивими виросли і їх діти, вони постійно допомагали своїм батькам поратися по господарству. Тепер вони вже мають свої сім’ї. Четверо знаходяться за кордоном, працюють будівельниками. Працьовитими виявилися, вміють гарувати для сім’ї. На жаль, чоловік Софії Іванівни вже пішов у потойбічні світи. Однак Софія Юріївна не сама – часто навідуються до її оселі внуки і правнуки, яких у неї, слава Богу, відповідно 12 і 13.
Довгожительку Броду болить душа за те, що поля навколо села, де раніше вирощували озиму пшеницю, картоплю, кормовий буряк, кукурудзу опустіли, заросли бур’яном і чагарниками. Зменшилася і кількість корів у жителів села. Більшість молодих людей працюють за кордоном. Вихованням онуків і правнуків займаються дідусі і бабусі. Софія Юріївна теж велику увагу приділяє своїм юним вихованцям. Мріє про той день, коли молодь села перестане покидати рідні домівки і йти на заробітки за межі неньки – України, а трудитимуться на рідній землі.

Михайло Ломага,
с.Брід

Ваш отзыв

Ваш коментар