Продовжуємо цикл публікацій – інформації, зарисовки, інтерв’ю, пов’язаних із творчістю непересічного митця Василя Білея. Сьогоднішня наша тема – один із найбільш мальовничих об’єктів сусідньої Свалявщини – гора-полонина Стій.
− Пане Василю! Розкажи,будь-ласка, коли ти працював над цими мистецькими творами-панорамними, краєвидами наших карпатських гір?
− Добрий, вже осінній день, дорогий читачу. Із великим задоволенням хочу розповісти вам про нові пошуки в моєму акварельному циклі робіт, з натурою нашої чудової природи карпатських полонин. Адже це нашого краю Божий дар і багатство нашої землі.
Червнева зелень і липневі сінокоси. Ще в двадцяті числа червня, виходжу на природу в сусіднє село Бронька. Звідси розкривається чудовий краєвид у сторону села Кушниця За ним – далечінь, верхи-хребти полонини Стій, в народі ще її називають Березницька полонина. Тут я показую живу зелень, блакитний простір відтінків гір, салатового кольору живі поля з травами.
З правої сторони ми бачимо чотири акварельні твори, більш детальний опис буде з низу уверх. Над цими творами працював у липневу сонячну пору, якраз у наших краях припадає час сінокосів. Внизу показана робота людей з сіном, пластки з ношами, і майбутня копиця з сіном якраз у процесі активної праці. Дорога йде в село Березники. Цей чудовий краєвид-панорама між селами Керецьки і Березники, доречі, якраз березницьке село в далечі видно, і полонина Березницька.
Другий знизу твір, це вже якраз поле з врожаєм дуже скромним: цьогоріч кукурудза (кіндириця), на початку села Березники. На передньому плані: чоловік енергійно косить траву, на другому – розкривається сільська місцевість Березників, силуети дзвінниці і церкви Вознесіння Христового. Зверху простягаються хребти полонини Стій.
Третій твір − дорога, яка веде в село Керецьки і початок села, шляхом на велосипеді їде автор цих мистецьких творів. На передньому плані – придорожній хрест з вишиваним рушником, розташований між селами Кушниця-Керецьки. Деталі не буду коментувати, бо все показано, і вдалечині знову силует Березницької полонини.
Четвертий твір, це теж дорога, яка йде в бік Березників, хоча тут, на передньому плані, показано будні людей і сільські будинки села Керецьки. А далі – краса і простори полонинських хребтів.
Верхні дві акварельні роботи по своєму дуже цікаві, так би мовити, в історичному плані. Тут зображено два могутні дуби, з розповіді місцевого жителя села Березники їм близоко п’ятиста років. Тут придорожні вказівні надписи готель «Човен» і в жовто-блакитних кольорах літери БЕРЕЗНИКИ, що вказує назву села, яке звідси починається. Звичайно, всю цю красу Карпатських полонин, не описати в такому короткому форматі, але акварельні твори в кольорі для глядача більш ширше розкривають цю сільську красу і самі за себе розповідають.
− Чому ти робиш основний акцент у даних акварельних творах на краєвидах полонини Стій і селі Березники?
− Перш за все я вдячний сільській природі, що дозволила мені попрацювати з нею і хоч частку в даних творах показати людям. Краса, скульптурний рельєф закарпатських полонин, зелена природа, чисте повітря, що міську людину сюди вабить і кличе. Років десять тому у серпні я з моєю ріднею проїздом був у селі Березники, і, звичайно, пішки піднімались у верх на полонину. Тут, у верхньому підніжжі, залишились цегляні руїни: казарми, спортзал і бомбосховище ще з радянського пізнього періоду. Тут проходили службу в армії молоді хлопці. Звідси пішки близько півтори години виходимо на головну вершину Стій. Ще в кінці 1990-х роках з села Суха виднілись три білі куполи потужних радарів військового призначення. А в 2012-му ці куполи вже були зруйновані і поривами вітрів розкидані аж майже навкруги до підніжжя полонини, а, може, це і добре в непростий для моєї країни час. І в цю літню пору я відвідую знову чудове село Березники, ідеальна дорога від початку і в центр села, чого в моєму селі не робиться. Звичайно, берусь за творчу працю бо випала мені така чудова нагода в цей складний 2022-й рік.
Бажаю моїм землякам-українцям чудового настрою, здоров’я, розуму, сил і мужності. А читачу газети чудових осінніх грибів і жовтневого тепла.
Василь ШКІРЯ.
