Білки завжди із приємним додатком − рецептом славилися не лише працьовитими людьми, але і смачними стравами, різноманітною їжею, яку готували в закладах громадського харчування.
Найбільшого розвитку громадського харчування досягнуто, коли споживче товариство очолював Степан Антонович Фірцак.
Це досвідчений кооператор на Іршавщині. З 1966 по 1978 роки був головою Білківського споживчого товариства. Людина високої культури. Торгівля, а особливо, громадське харчування, під його опікою були найкращими в районі. При ньому вперше організовано вихід в поле під час жнив з гарячими та смачними обідами.
Коли приходили до Білок високі гості не тільки із Закарпаття, а й інших областей та із-за кордону, він сам особисто був присутній і контролював їх харчування.
З 1978 року його діяльність безпосередньо пов’язана з розвитком громадського харчування. Цій справі він залишався відданим до останніх днів свого життя.
Степан Антонович виховав цілу плеяду кулінарів, кухарів та висококласних спеціалістів громадського харчування. Серед них і Софія Петрівна Ерделі, яка пройшла свій трудовий шлях від кухаря до директора об’єднання підприємств громадського харчування. Вона натхненно працювала над поліпшенням цієї сфери громадського харчування. Серед працівників торгівлі та населення користувалася великим авторитетом.
При ній розпочала свою діяльність відомий технолог приготування різних видів смачних страв Юлія Йосипівна Крученик.
Під керівництвом Юлії Йосипівни працівники кухні, чи то в ресторані «Зірка», чи то колгоспній або шкільній їдальні, завжди готували смачні фірмові блюда.
Слід назвати й інших працівників громадського харчування Білок, які внесли певний вклад у розвиток і зміцнення Білківського споживчого товариства. Це технолог Терезія Бердар, кухарі-буфетники: Марія Сенинець, Ольга Цугорка, Маргарита Станко, кухарі Ганна Мейсарош, Герміна Половка, Ганна Станко, Ганна Борзов, Марія Желєзняк-Матіко, кондитер Ганна Савко.
Слід відзначити кухарку – чешку Ержіку Біров (Лецову), яка працюючи на кухні чайної в центрі села, завжди готувала різні види смачних страв, зокрема білецьку фасоль – колочанку. Сюди на обіди приїжджали люди із сусідніх сіл, і навіть з Ільниці − працівники заводів.
Буваючи в Білках у відрядженнях, чи то делегації із-за кордону, відомі діячі культури, спорту, письменники, журналісти, художники – дуже полюбляли нашу сільську їжу, приготовлену вмілими кухарями.
Наприклад, лашки з тіста з молоком або овечим сиром, бринзою, вурдою, яєчнею, грибовою мачанкою, з підливою, рисильованики (деруни, кийзлики, гулі), домашній хліб, печений на дровах у сільській пекарні, де завідувачем був Михайло Іванович Симканич, мелайний корж з молоком, до якого додавали перо молодої цибулі та іншу зелень (по-білецьки, по-імстичівськи та по-великораковецьки − начинка, яку і зараз на великі свята подають на стіл).
Рецепт такий:
12 ложок кукурудзяної муки, 4 лотки білої, порошок для печива, 4 столові ложки олії, яйця, сіль, цукор на смак, підмішувати треба мінеральною водою. Тісто має мати консистенцію густої сметани. Випікати півгодини при температурі 180 градусів.
І ще робили наші кухарі сирянку: щойно відварений сир змішують зі сметаною і їдять, як страву.
А ще зганянку – це коли варять окремо квашену капусту, квасолю та м’ясний бульйон із баранини і потім то все «зганяють» у одному горщику.
Працівники кухні споживтовариства Білок завжди славилися приготуванням смачних наїдків, знаючи, що будуть районні чи обласні змагання, конкурси, ретельно готувалися до них. У Білках успішно діяв кондитерський цех.
За краще приготування фірмових страв, випічку і оформлення кондитерських виробів завжди займали призові місця, нагороджувалися дипломами, грамотами та грошовими преміями.
Та це вже стало нашою давньою історією. Багатьох уже немає серед нас в живих, багато з них уже на заслуженому відпочинку.
Петро ПІТРА,
село Білки.