Версія для друку Версія для друку

Не забуваймо про ветеранів

Майже немає такого в Сільці, хто б не знав ветерана споживчої кооперації Марту Михайлівну Глушко. Десятки літ вона працювала завідуючою магазином в Сілецькому СТ. Приємна, ввічлива, привітна, з посмішкою на вустах вона щоразу люб’язно зустрічала відвідувачів очолюваного нею закладу, пропонувала їм товари повсякденного попиту.
Разом із своїм чоловіком, Іваном Івановичем, вони постійно дбали про поповнення асортименту, завезення товару на замовлення покупців, щоб у магазині завжди були чистота і порядок. Все це сприяло авторитету працівників сільмагу.
− План товарообороту постійно виконувався і перевиконувався, − із задоволенням згадує тепер Марта Михайлівна. − Як завмагом, мала постійні зв’язки як безпосередньо з виробниками товарів так і із базами не тільки в області, але і далеко за її межами. Часто доводилося їздити за товаром в Івано-Франківськ, Львів, Ужгород. І товар в магазині був, а за покупцями проблем не було.
Крім того, разом із чоловіком їздили торгувати на бази відпочинку і в санаторії Закарпаття, а також на базари в населені пункти області та за її межами.
Торгівля стала справою її життя. Вона пішла працювати продавцем продмагу в м. Іршава одразу після закінчення Іршавської середньої школи. Зваживши на її потяг до роботи, районне керівництво споживспілки направило її на навчання в однорічну Виноградівську торговельну школу. Потім підвищувала свій фаховий рівень на курсах при Полтавському кооперативному інституті.
Своїх покупців Марта Михайлівна добре знала в обличчя і відала, хто що потребує. Вона вміла працювати з людьми. У неї ніколи не було, як часто любила висловлюватися, ворогів. Навпаки, у неї були тільки друзі. Але роботу в споживчій кооперації вважала понад усе.
Пропрацювала Марта Михайлівна в сільмазі с. Сільця аж до виходу на пенсію. У неї проходили практику десятки випускників Мукачівського кооперативного технікуму. Вона була справжнім наставником молоді.
За чесну, сумлінну і багаторічну працю в споживчій кооперації М.М.Глушко неодноразово нагороджувалася грамотами і подяками районної та обласної споживчої кооперації. Нагороджена значком «Відмінник споживчої кооперації», ювілейними медалями.
Багато років нагороджувалася значком «Переможець змагання». Її портрет був не тільки на Дошці пошани в Іршавській райспоживспілці, але і в області. Її ім’я занесене в книгу Трудової слави. Береже як реліквію іменний годинник, подарований на день її народження від правління Закарпатської облспоживспілки. Має чимало всіляких нагород, багато разів отримувала грошові премії. Виборці Сільця неодноразово обирали її депутатом сільської ради.
Разом із чоловіком виростили двох дочок і сина, які вже мають свої сім’ї. Є чотири внуки і троє правнуків.
Приємно те, що у райспоживспілці не забувають про Марту Михайлівну. Ось і недавно в її оселю навідався голова ветеранської організації споживчої кооперації Іван Воскобійник. Згадували свою молодість, роки роботи в торгівлі, що вдалося зробити протягом цього часу. Разом переглядали фотоальбом, де у світлинах зафіксовано її життя. З приємністю говорили про колишнього голову райспоживспілки Андрія Івановича Лупака. Тепер цю багаточисельну організацію в районі очолює його син Сергій Андрійович, який продовжує батькову справу. Він також не забуває про ветерана, часто навідується в її оселю, запрошує на різні заходи, які проводяться в районі.
− Мені дуже приємно,− каже С.Лупак, − що ветерани залишаються в строю. Ми маємо змогу не тільки поспілкуватися з ними, а й перейняти багатий досвід. Їм є що розповісти, бо саме вони закладували підвалини торгівлі, творили сьогоднішній день.

Михайло ЛОМАГА

Ваш отзыв

Ваш коментар