Версія для друку Версія для друку

Зустріч однокласників через 50 років

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Так ніжно, мило і з любов’ю про школу висловлювалась поетеса Марійка Підгірянка. Так, мабуть, думали всі колишні випускники Ільницької середньої школи 1972-го року, які зібрались за партами через п’ятдесят років у шкільному класі. Сивочолі, досвідчені життєвою мудрістю, яка відображалась у кожного на обличччі, в очах, щасливі і не зовсім, а про здоров’я й говорити не хочеться. Люди, яким на долю випало вчитись і виховуватись, працювати, ставати фахівцями й керівниками ще в СРСР. По-своєму, цікаві були часи, романтичні, наповнені енергією, надією і вірою в майбутнє, радістю від маленьких і значних успіхів і перемог.
Роки пролітають «як кулі». Пожовтілі від часу фотографії нагадують про далекі прожиті роки, роки юності, становлення, утвердження і вже заслужений відпочинок.
З’їхались, майже з усього світу, далеко не всі, та найактивніші, як і під час навчання в школі, прибули. Згадували вчителів: М.Г. Попович, Н.П. Лях, А.Д. Цоглу, О.І. Урста, П.П. Савко, Д.Д. Урста, І.П. Андрусяк, В.А. Лукач, Ф.М. Конограй. Поставали у пам’яті цікаві шкільні пригоди, перші захоплення, дружбу. Більшість із нас відпрацювали освітянами, інженерами й керівниками на підприємствах, силовиками, шахтарями… Вихованці вчителів: П.І.Велиган, Т.Д. Бевзюк, Н.Д. Урста, А.М. Ханас вже не один рік працюють вчителями, юристами, підприємцями. В.І. Попович керував правоохоронними органами в Закарпатті. В.І. Лендєл очолював конструкторське бюро Ільницького дослідного заводу МЗУ. М.В. Марковцій багато років працювала інженером-нормувальником, І.І.Білак більше сорокап’яти років трудився водієм на заводі, П.П. Савко – головним енергетиком ЗЗВДМО, О.П.Савко по-сьогодні очолює ВТК Іршавського абразивного заводу.
Хтось знайшов себе, як фахівець за кордоном. На жаль, забулись колись престижні професії ільничан інженера, аграрника, шахтаря, робітничі професії машинобудівника.
Ті, хто приїхали з Києва і інших областей, де проходять зараз бойові дії, зі сльозами розповідали про немислимі події, страшні біди в їх містах і селах. У декого діти або онуки зараз у Збройних Силах України боронять країну. Дехто закінчував навчальні заклади в Росії, або працював там, з ненавистю і болем розповідали про профашистські зміни у свідомості колишніх друзів і родичів, які зараз проживають в путінській Росії.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, кого вже нема з нами.
На завершення зустрічі всі випускники-ветерани щиро подякували теперішній директорці Ільницького ЗЗСО I-III ст. Ганні Іванівні Капітан за приємні слова вітання і теплу зустріч. Не дивлячись на дощову погоду, настрій у всіх був пречудовий, щасливий, святковий.

Василь Ловска,
член НСЖУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар