- Нове життя - https://nz-ir.com -

Ретроспективний погляд на історію експонатами музею. Колесо часу крутиться безперестанку…

Днями у оселю Фегерів у Чорному Потоці завітало свято – ювілейний шістдесятий день народження господарю обійстя Юрію Анатолійовичу, завідувачу народного історико-краєзнавчого музею, який десятки літ присвятив відродженню історії рідного краю.
− Слава Богу, − каже він, − що у нас ще хоч музеї залишилися, де маємо можливість показати молодому поколінню історію рідного краю, у цифрах, фактах і фотографіях розповісти про наше славне минуле, назвати імена тих, хто творив сьогодення. Відвідавши наш заклад, ви дізнаєтеся багато цікавого, на власні очі побачите, яка велика робота проведена, щоб зібрати, зберегти і залишити історичний скарб народу наступному поколінню.
Ініціатором створення музею була Маргарита Федорівна Фегер, яка тридцять п’ять літ працювала директором Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Її фінансово підтримував тодішній голова колгоспу «Червоний партизан» Андрій Іванович Русин.
Неподалік школи в короткий строк було зведено двоповерхову будівлю. А в ті часи якраз активізувалася пошукова діяльність юних слідопитів. Метою цієї акції був пошук радистів партизанських загонів. Чорнопотіцька загальноосвітня школа також активно включилася у цю роботу. У роки Другої світової війни на території Іршавщини діяв партизанський загін Усти-Прищепи. Юні слідопити по крупинці збирали матеріали про радистів цих загонів. Ця робота, звісно, сприяла військово-патріотичному вихованню. І надихала на неї історик за фахом Маргарита Федорівна. Активно долучилися до збору матеріалів також вчителі, учні та активісти села. Кращі з кращих брали участь у всесоюзних і всеукраїнських зльотах юних слідопитів. І серед них, звісно, був і її син Юрко.
«− А чому б і в нас не провести такий захід, − вирішила М. Ф.Фегер. −Музейних експонатів, документів, фотографій, газетних вирізок, спогадів учасників партизанського загону назбиралося чимало».
І не прогадала. У зльоті, який проходив під девізом «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», взяли участь делегації юних слідопитів з Литви, Молдови, Білорусі, Карелії, Саратова, Чернівців та Києва. До нього долучилися також командири партизанських загонів – Дюла Уста, Іван Прищепа та радисти Михайло Готовцев та Марія Хайло. Колишні народні месники побували на місці десантування їхніх загонів у серпні 1944 року.
У 1999 році музею було присвоєно звання «Народний».
Матеріали розміщені у чотирьох кімнатах відповідно до тематики. Зокрема, історичні документи однієї з кімнат розповідають про діяльність інтернаціонального партизанського загону Д.Усти – І.Прищепи, який діяв з 8 серпня по 25 жовтня 1944 року. Кімната називається «Іскри партизанської боротьби на Іршавщині».
У сусідній кімнаті зберігаються матеріали про партизан, які загинули внаслідок катастрофи літака, який 25 серпня 1944 року розбився в урочищі Гробище. У 1946 році їхні останки переховали в центрі с. Чорний Потік. На їхній могилі 12 вересня 1964 року було встановлено пам’ятник з написом «Вічна слава героям – братам по спільній боротьбі проти фашизму».
В 2014 -2015 рр. з ініціативи Юрія Мегера та фінансової підтримки Закарпатської обласної громадської організації «Клуб 128 дивізії в урочищі Гробище» на місці катастрофи літака були проведені пошукові роботи. У результаті першої експедиції було знайдено залишки з розбитого літака. Під час другої – вдалося знайти ґудзик з форми льотчика.
А третя експедиція була найбільш результативною − знайдено значок «Відмінник аерофлоту» та медаль «Партизану війни». Силами добровольців та активістів села, за допомоги спонсорів, в урочищі споруджено обеліск, який відкрили в день 70-річчя загибелі десантників.
У результаті пошукової роботи встановлено імена членів екіпажу, які були невідомі сімдесят років. До цього вважалося, що членів екіпажу було всього четверо. Насправді їх було шестеро: Данило Васильович Самарський, Петро Петрович Афанасьєв, Володимир Михайлович Іванов, Володимир Федорович Мельников, Микола Васильович Нестеров, Арон Мотилевич Куперман.
У 2015 році зроблено реконструкцію кімнати «Іскри партизанської боротьби на Іршавщині».
Щороку, напередодні Дня захисника Вітчизни, у музеї збираються діти і онуки народних месників, ветерани афганської війни, учасники бойових дій в АТО, де юні екскурсоводи знайомлять їх з експозиціями музею.
При музеї вже десятки літ працює гурток «Юний екскурсовод», яким керує Лілія Володимирівна Мороз.
Водночас у гірському селі Чорний Потік стало доброю традицією проводити районне свято Партизанської слави, де теперішнє покоління віддає шану тим, хто із зброєю в руках виборював день нинішній. Поважними гостями на святі є члени Закарпатської обласної організації «Клуб 128 дивізії» та представники Союзу військових Словаччини «Клуб Прешув».
Музей став справжньою духовною скарбницею села. Тут проходять уроки мужності, зустрічі із ветеранами війни і праці, дитячі ранки, виставки літератури, дні відкритих дверей. На матеріалах музею педагоги школи вчать дітей знати і любити свій рідний край, його історію, свій родовід, рости добрими, мудрими, працьовитими, любити свою Вітчизну.
Ю.А.Фегер продовжує справу матері. Хоча він після навчання в Чорнопотіцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів закінчив хімічний факультет Ужгородського державного університету, певний час працював у вищому навчальному закладі у місті над Ужем, оте материнське – любов до історії рідного краю – назавжди залишилося у ньому.
У музеї проводиться змістовна робота по використанню експонатів у виховній роботі серед учнів, молоді, населення. Музей постійно оновлюється новими експонатами, які повсякчас приносять усі, хто знайшов їх – школярі, педагоги, жителі села, а часто і гості музею.
Чорнопотіцький музей – справжня духовна скарбниця. За час свого існування тут побували тисячі відвідувачів, ті, хто хоче збагатитися знаннями про рідний край, його історію, наше коріння. Серед них учасники бойових дій, їх діти і внуки із-за кордону – Словаччини, Угорщини, Чехії, Румунії та Польщі.
Про музей знають у найвіддаленіших куточках України. Бо тут працює справжній ентузіаст своєї справи Юрій Анатолійович Фегер.
Із ювілеєм, Вас!

Василь ШКІРЯ