Версія для друку Версія для друку

КОВІД, ВІЙНА, ГАЗ …

Не перебільшу, коли скажу, що ми живемо в екстремальний час. Третій рік нам дорікає, трохи позабута ковідна інфекція, з 24 лютого в нас розпочалася справжня війна, котру чомусь, наш північний сусід називає спецоперацією. Наслідки її страшні – зруйновані міста і села, вбиті, поранені, біженці…
Та, незважаючи на всі ці негаразди, наша служба працює безперебійно − постачання природного газу побутовим і не побутовим споживачам здійснюється вчасно, перебоїв немає. Більше того, у цих складних умовах газовики взялися за модернізацію підземних мереж та газорегуляторних пунктів. Робити це необхідно, бо прокладені колись «народним методом» газові мережі стали сьогодні нашим головним болем − витоки газу, через гнилість труб, які давно відслужили свій термін, фіксуємо майже в кожному населеному пункті Іршавського «газового» району. А якщо добавити, що наші газові труби ми нерідко знаходимо під кутцями і хлівами, де тримаємо свійськтх тварин і їх (труби) роз’їдає муст і інша органіка, то картина буде далеко не приваблива. Мені важко зрозуміти, як можна будувати великі розважальні заклади на газових трубах, робити добудови в приватному секторі нехтуючи елементарними правилами безпеки. Невже така впевненість − а ось пронесе. Ми пожинаємо зараз те, що колись посіяли в минулому. Всі пам’ятаємо, з якою «помпою» запалювалися газові прилади в оселях найвіддаленіших сіл. Грілося тоді у славі районне начальство, а газовики отримали у спадок одну мороку, а тепер ще і дорікання з боку споживачів (не всіх, звичайно), що то ми труби купували, самі заводили газ, і т.ін. Чесно кажучи, поспішну газифікацію Іршавщини заради галочки, що ми перші в Україні, можна порівняти із китайською затією, коли в кожному дворі виплавляли чавун. Він був, але ні нащо не годився.
Щось подібне можна сказати і про нинішній стан наших газових мереж. Тільки в Іршаві за останній період ми усунули низку підземних витоків на 12 вулицях. Це був вимушений крок, бо витік газу був такий потужний, що це відчувалося без будь-яких приладів. Газ через зіпсовані з часом труби виходить через загазований ґрунт назовні, на вулицю, на подвір’я. На вул.Українській в Іршаві ми лише на третій день змогли добратися до місця витоку, зіштовхнувшись під землею із масою підземних комунікацій інших служб району.
При заміні сталевих труб на «поліетилен» можна пересвідчитись у «народній» творчості під час піку газифікації: труби майже не ізольовані, глибина їх залягання така, що можна їх дістати звичайним плугом. Свіжий приклад сьогодні −у В.Раківці на вул.Св. Володимира стальна труба, яку ми міняємо пролягала на 30 см глибині при потрібних мінімум 90. Такі випадки непоодинокі. Це створює не тільки незручності для споживачів, а й призводить до непродуктивних втрат газу, аварійних ситуацій. Тому підрозділ комплексного приборного обстеження разом із групою експлуатації мереж озброєні спеціальними приладами постійно ведуть контроль над підземними і наземними мережами фіксуючи витоки газу, які ми стараємося негайно усунути. Є певні проблеми, своя специфіка у роботі та завдяки нашим досвідченим спеціалістам ми ці труднощі долаємо.
Взялися ми за впорядкування ШГРП − тобто газорегуляторних пунктів шафного типу. Щоб це було доступно читачам, поясню: блакитне паливо рухається трубами під одним тиском (високим чи середнім), а побутові газові прилади, якими користуються споживачі, налаштовані на споживання під низьким тиском. А ШГРП і забезпечує регулювання тиску в системі, аби побутові прилади працювали справно та безперебійно. Нове газорегуляторне обладнання нашпиговане сучасними технологіями європейського зразка, має багатоступінчатий захист та гарантує безпеку. Заміну «шкафних» ми провели минулого року в Арданові, Дунковиці, Дубрівці, Білках, Іршаві, В. Раківці. Цього року нові жовті газові шкафні прикрасили села Імстичово, Білки, Кушницю (дві), Малу Розтоку, Греблю. Зауважу, що нове обладнання річ не дешева, обходиться нам одна така шафа близько 250 тисяч гривень. Великі витрати йдуть на заміну підземних аварійних газових мереж. Місяць тому у червні − замінено 220 метрів стальної труби у Імстичові, та крім уже згадуваної великораковецької траси на нас ще чекають цього року планові роботи в Заріччі і Білках. На поточних зупинятись не буду, вони в нас майже кожен день. До цього ми звикли, знаючи стан підземних мереж, здивувати нас чимось важко. Додають нам роботи і любителі швидкої їзди, які не вписуються в дорогу і створюють аварійні ситуації. Саме так почався для нас новий рік, коли 3 січня ц.р. внаслідок аварії у Білках був пошкоджений газопровід середнього тиску і без газопостачання залишилось більше 2-х тисяч споживачів, а наші служби понад два місяці цілодобово чергували у селі викачуючи воду із системи.
А тепер хочу зупинитися, звідки ми беремо кошти! Відповідь проста − на це йдуть ті гроші, котрі споживач сплачує за розподіл газу. Оплата користувачами цієї послуги передбачена Кодексом ГРМ. Додам, що кошти за розподіл газу йдуть також на зарплату працівникам товариства, ремонт та заміну лічильників газу, сервісне обслуговування клієнтів.
У вищенаведеному абзаці є чітке пояснення тим «мудрецям», що часом із сарказмом кажуть: « А що, мені газ у відрах носять, що я маю платити за доставку?». Маємо таких споживачів, що не платять за доставку не місяцями, а роками! А платити доведеться, бо в інакшому варіанті ми вимушені будемо з ними розпрощатися. Наразі маємо боргів за розподіл більше як на 5 мільйонів гривень. Кілька десятків судових справ, з найбільш злісними неплатниками знаходяться на розгляді. Великі борги є і за спожитий газ. Окремі «чемпіони» боргують суми, які обчислюються 20-30 і більше тисяч гривень.
Нагадаю таким, що газ − товар, за який потрібно платити. Як і за його доставку. Інколи доводиться чути, що війна все спише. Ні, не спише, скоріше буде так: суд спише щось із майна цих неплатників, а самі вони будуть від’єднані від газової мережі.
Ми впорядковуємо своє господарство, щоб люди мали безперебійний доступ до блакитного палива, полегшували свій побут, але чекаємо й на зворотну реакцію − своєчасну оплату за спожитий газ та його доставку. Постачальник та споживач мають бути взаємо ввічливими. Сьогодні на Іршавщині маємо понад 25000 споживачів газу.

Микола Сочка,
менеджер з адміністративної діяльності
Іршавської дільниці
АТ «Закарпатгаз»

Ваш отзыв

Ваш коментар