Версія для друку Версія для друку

НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ

«Кожен з нас робить те, що може. Україна – то наша родина, сім’я, домівка. І всі ми разом маємо дбати про те, щоб у нашій хаті був добробут, порядок, мир, благодать, радість. Москалі захотіли нас усього цього позбавити, та ми всі об’єдналися і переможемо окупантів, виженемо їх зі своєї землі. Я з 1996 року не живу в Україні, давно вже громадянка Чехії. Але я українка, я люблю Батьківщину і роблю те, що велить мені моє серце».
Це слова нашої землячки із Великої вулиці, слова довжанки Оксани Пацкан, яка тепер має прізвище Зрзава. Вона організувала вже дев’ять машин гуманітарної допомоги – це були і великі машини, і вантажні мікроавтобуси, як оцей, що ми його розвантажили у неділю. Оксана організувала у місті Брно, де проживає і має невеликий бізнес, збір одягу, продуктів харчування та інших речей, необхідних як солдатам на фронті, так і вимушеним переселенцям, що їх гостинно приймає наша громада.
«За все це, – каже Оксана, – ми маємо дякувати чехам. Бо саме вони пройнялися нашими бідами і активно допомагають збирати і доставляти гуманітарку в Довге. У першу чергу дякуємо старості міської ради Жидиніце, а це Роман Вашіна, директорці благодійного фонду «Ніке» – це Вешнікова Мілуше. Також дякуємо всьому футбольному клубу «Збройовка Брно». Також хочу подякувати особисто двом людям із Довгого. Це Віктор Симканич та Борис Марголін. Саме вони завжди допомагають вчасно прийняти привезене та оформити документи. То лише здається, що доправити все це в Україну так просто. Була така ситуація, коли вантажна машина могла доїхати тільки до кордону. Тоді ці двоє людей організували кілька мікроавтобусів, а Борис Марголін особисто о другій годині ночі приїхав на кордон і допомагав перевантажувати ящики та мішки у ці мікроавтобуси. Товару було багато. Від цієї роботи на моїх руках були криваві мозолі. Але я і далі робитиму цю роботу, буду допомагати Батьківщині здолати москальського ворога!»
У розмові пані Оксана ще згадала про довжанських людей, які теж давно працюють у Чехії і які активно долучаються до збору допомоги для України.
На фото: разом із Оксаною Пацкан тримає шарф футбольного клубу водій мікроавтобуса Іво Ванерек. Чоловік привозить до нас гуманітарну допомогу вже вчетверте. Мало того, що він робить це безкоштовно – одну поїздку він ще і їхав на солярці, купленій за власні кошти. Ну, і на власному транспорті. 7 травня у Іво було день народження. Але він святкував у дорозі, за кермом, виконуючи благородну місію. Низько кланяємося цим усім людям, а Іво Ванерека ще і вітаємо з днем народження.
Оксана Пацкан-Зрзава та водій Іво Ванерек поспали дві години і вирушили у зворотню дорогу. Бо ж у понеділок – на роботу.
З такими людьми легко вірити в Перемогу. Українці – дружна і сильна нація.
Слава нації!

Василь Кузан

Ваш отзыв

Ваш коментар