Версія для друку Версія для друку

СМЕРДЮЧА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Після падіння тоталітарного режиму почалося справжнє відродження не тільки в душах людей, а й відбудова в побуті. Це особливо помітно на заході України, зокрема і в нашому Закарпатті. Наші люди першими поїхали на заробітки у сусідні країни, удосконалюючи свій професіоналізм, підняли сусідів на вищий цивілізаційний рівень, а, повернувшись додому, почали запроваджувати набуті знання вдома.
Всі помітили, що за останнній час у нас більше перебудовується обійсть, ніж зводиться нових. Вчора на вулиці стояла звичайна «квадратна хата», а сьогодні там красується двоповерхівка з євроремонтом, вишуканим внутрішнім інтер’єром та усіма побутовими зручностями: вода тепла і холодна, пралка-автомат, ванна й душова ну і, звичайно, туалет із унітазом. Побутові зручності селянина нічим не відрізняються від міських , іноді навіть перевищують їх.
А ось тут, як звикли говорити в детективах, зупинимось і почнемо звертати увагу на деталі. На подробиці. Внутрішній туалет, пральна машина-автомат – все це добре, але задумаймось: куди йде відпрацьована вода? У містах для цього діє ціла система водовідведення – каналізаційна мережа. У селах каналізаційних мереж немає взагалі, тому відпрацьовані води локальними каналізаційними трубами відводять подалі від хати. Найчастіше – в рівчаки-канави вздовж вулиці. Колись вздовж сільських вулиць біля кожних воріт була акуратна лавочка. На ній, особливо під вечір, сиділи та розмовляли дорослі, поруч гралася дітлашня. Подивіться зараз – нема на лавочках ні балакучих сусідок, ні дітей. Та й не всидиш над потічком зі смердючою рідиною. Найбільше ці неприємні «аромати» відчуваються тепер, спекотного літа. Коли йде дощ, то допомагає віднести зловонні відходи нашого з вами «надбання». А коли не паде, як нинішнього сезону?
Далі. Задумаймося куди несуть дощові води відходи сільської, так званої, каналізації? Звичайно, у найближчі потічки, а потоки, у наші карпатські річки, яким ми здавна приліпили епітет «чисті». Але це зовсім не так. Колись із наших річок пили воду. Зайдеш, бувало в річку, а каміння в ній чисте, жорстке. Зайдіть тепер. Каміння є, але воно, слизьке, вкрите водоростями й мулом. Треба завжди бути обережним, аби не послизнутися й не травмуватися. Все це – наслідки нашої «смердючої цивілізації». Бо, крім викидів уже згаданих саморобних каналізаційних систем додається екологічна шкода й самовільних смітників. Ближні ліси навколо сіл, придорожні канави переповнені нелегальним сміттям. У дощову пору весь бруд із нього теж стікає в наші «чисті карпатські ріки».
Часто ми саміі себе хвалимо, що живемо цивілізовано, комфортно, нарівні із міськими жителями Так то воно так, але рідко задумуємося, якої шкоди наносимо чудовій природі, самим собі.
Маємо тут серйозну проблему, яка торкається кожного. Є тут над чим задуматися тим, хто тепер при владі в новостворених територіальних громадах. Там чомусь вважають, що їхнє головне завдання – зібрати податки, бо за це питають зверху. А народ «знизу» має свої питання до влади, які вже назріли давно. Комунальна служба на селі вкрай необхідна. Не благодійна – платна, як у містах. До цього треба привчати всіх людей, з ними треба працювати. Уже сьогодні, бо завтра буде пізно.

Михайло ЦІЦАК,
с.Імстичово.

P.S.
Не хочу, щоб на мене ображалися люди, котрі за власний кошт зробили собі побутові зручності. Це вимога часу: я – теж серед них. Але це саме той випадок, коли воза поставлено попереду коней. Коні, як сказав класик, не винні. А хто ж тоді? Цікаво було б почути думки інших небайдужих людей, адже ми, здається, хочемо бути європейцями сповна…

Ваш отзыв

Ваш коментар