Версія для друку Версія для друку

Майстер на всі руки

Ця розповідь про мого сусіда Петра Ляха. Він – людина в розквіті сил. Має 46 років, батько чотирьох дітей. У селі його знають за прізвиськом «Майстер». Воно для нього як нагорода, як визнання його різнобічних талантів. Ще підлітком навчався столярувати під орудою батька Михайла Ілліча. Коли вже батько був недужий, удосконалив його майстерню, зробив її сучасною і виготовляв найкращі за якістю вікна, двері з будь-якої деревини. Та, з плином часу, в моду ввійшли металопластикові двері та вікна й дерев’яна галузь занепала.
Петро Михайлович не розгубився. Ще замолоду здобув у Мукачеві фах механізатора-бульдозериста, серйозно взявся за землю й пасіку. Придбав старенький трактор і всі агрегати до нього. Поле орендує у власників паїв. Роботи багато. Для того, щоб добитися врожайності, залучив до роботи в літній період дітей, родичів, сусідів. Завдяки цьому всі культури, вирощені молодим ґаздою, давали врожай вищий, аніж у сусідів.
Роботящими виростають і всі діти батька Петра та мами Тетяни. А ще – талановитими. Коли ще старші – Михайло та Марічка були дітьми-підлітками, а Петрик й Іванко дошкільнятами, у сім’ї створився ансамбль «Черемшина». Старші грали на баянах і співали, молодші були віртуозами-ударниками. Виконували в основному закарпатські народні пісні, за що їх дуже любили, запрошували на весілля, родинні свята. Добровільним менеджером і меценатом у них був близький родич і сусід Василь Біксей – доставляв юних музикантів і співаків своїм мікроавтобусом всюди, куди їх запрошували.
Часи пролетіли. Михайло і Марійка вже працюють. Підросли й менші брати і вже допомагають батькові не тільки корови пасти, а й трактором, а тепер, у літній період – ще й комбайном керувати.
Комбайн був давньою мрією Петра –майстра.
− Якщо маєш трактор, весь причіпний інвентар до нього, почуваєшся впевнено, − каже мій співбесідник, − але розумієш, що чогось не вистачає. Для завершення циклу робіт, якщо вирощуєш зернові, необхідний комбайн. Він тепер у мене є, і я йому радий, хоч маю з ним ой-ой скільки клопоту!
Воно й справді так, бо старенькому німецькому Клаас-коммерцу більше років, ніж його господарю. Свого часу він працював на нивах Німеччини та Польщі, потім попав на Україну. З Рівенської області прибув на Закарпаття. Це – міні комбайн, жатка має всього 180 сантиметрів ширини, але в наполегливого і вмілого господаря працює добре. Правда, й поломки трапляються нерідко. Найчастіше дошкуляють пасові передачі, а їх у цій модифікації багато. Запчастин для ремонту немає, підшукати їх тяжко. У ремонті комбайну Петрові допомагає все той же родич і сусід Василь Біксей.
−Якщо все в порядку, можу зібрати урожай озимини гектар і більше за світловий день, − каже Петро Лях.
Цікавлюся в комбайнера, як з урожайністю цього року, бо ж надворі – засуха, озимі та ярі зернові не бачили дощу понад два місяці.
− І солома є, і колос є, − каже Петро, – а зерно – тільки фуражне. На вагу виходить десь половина того, що було минулого року…
На початку згадувалося, що в П. Ляха була і власна пасіка, адже він – кваліфікований пасічник. Дійсно, була, тепер її нема, бо за останні роки погодні умови склалися так, що бджіл постійно треба підгодовувати. А хто буде ґаздувати собі в збиток?
Живе на світі людина. Роботяща, енергійна з ясним баченням своєї мети, свого призначення. Так виховує і навчає й своїх дітей, власним прикладом показує як можна досягти успіху: працею і наполегливістю.

Михайло ЦІЦАК,
с. Імстичово.

Ваш отзыв

Ваш коментар