Версія для друку Версія для друку

БУВ ТАКИЙ ЧОЛОВІК…

Ходив я на квасну воду недавно, і був приємно вражений красивою дерев’яною хаткою над криницею та альтанкою трохи вище. І пригадалося мені, як багато років тому, ідею облагородження джерела озвучив якось у приватній розмові Василь Захарків. Він так натхненно говорив про те, що треба не просто навести порядок, а бажано там щось збудувати, щоб було не просто файно, а щоб ще і зручно набрати води кожному, хто туди прийде. Бо ми люди і маємо поважати себе. Бо все має бути цивілізовано і красиво, – казав він.
Не знаю, яка участь Василя у тому будівництві, але думаю, що він доклався і руками, і коштами. Не просто так думаю, переконаний у тому.
Василь Захарків мав золоті руки і мудру голову. Усе, до чого брався, мало бути досконалим чи наближеним до досконалості. Вироби із дерева, зроблені ним, ще багато років служитимуть людям і радуватимуть око. А його вже більше року немає серед нас… Пішов у розквіті сил та з багатьма нереалізованими проєктами, якщо не помиляюся, у травні 2021 р.
Василь завжди займав активну життєву позицію, проявляв ініціативу та був патріотом рідного села та України. Мріяв жити у вільній, квітучій, заможній державі і докладав до цього чимало зусиль. Підтримував українські революції, був волонтером, відвозив допомогу на фронт. Коли ми перекривали дороги, страйкували і вимагали щоб до села ремонтували дорожнє полотно – він був у перших рядах. Коли треба було зробити щось для громади – показував приклад. Був депутатом нашої територіальної громади. Умів знаходити компроміс і тому люди до нього тягнулися. Бо він об’єднував.
А ще Василь Захарків любив читати. Купував усі мої книги по одному примірнику, а деякі – по кілька. Певно, щоб комусь подарувати. Коли у мене вийшла збірка поезії «DUOS світ» українською і словацькою мовами, то я спитав: «А ця тобі для чого? Ти ж не будеш читати словацькою». Василь усміхнувся і відповів: «Для історії!».
Історія пишеться тепер без Василя Захарківа, але ми його згадуємо. Згадуємо, бо його у селі бракує. Не вистачає його щирої усмішки і доброго слова. І, чесно кажучи, не віриться, що зможемо побачити цього чоловіка вже тільки на фотографіях…

Василь Кузан

Ваш отзыв

Ваш коментар