Свого часу відомий поет Василь Кузан із Довгого працював завідувачем відділом листів і масової роботи газети «Нове життя». На сторінках часопису в основному висвітлював питання мистецького життя Іршавщини. Готував матеріали про відомих поетів, прозаїків, художників, співаків, висвітлював проведення різних мистецьких заходів.
На даний час очолює громадське об’єднання «Літературна агенція «Зілля», мета якого – видання та популяризація української книги.
− Агенція займається, − розповідає Василь Васильович, − організацією літературно-мистецьких заходів, фестивалів, перфомансів, креативних презентацій, творчих турів. Недавно в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф.Потушняка відбулася презентація альманаху якісної літератури «Імбир». Це другий альманах із серії яскравої літератури, яку дарує об’єднання любителям поетичного слова (чотири роки тому побачила світ книжка жіночої поезії під назвою «М’ята»). Під цією обкладинкою упорядкована поезія українських авторів-чоловіків. Тут можна насолодитися і творами Василя Махна (США), і Тараса Федюка (Одеса), і Василя Герасим’юка (Київ), і Анатолія Кичинського (Херсон), і Ігоря Павлюка та Ярослава Петришина (Львів), Сергія Лазо (Житомир), Серго Сокольника (Славутич) та ін.
Василь Кузан разом із співзасновницею Танею П’янковою під гарною, соковитою обкладинкою зібрали кращі зразки української поезії ХХІ століття.
На запитання, як визріла ідея так назвати альманах, Василь Кузан чи то всерйоз, чи жартома, відповів: «Слово імбир – чоловічого роду. А відтак – і поезія чоловіча. Ця лікарська рослина стимулює роботу імунної системи, укріплює організм і допомагає в боротьбі з вірусами та інфекціями, особливо в період простудних захворювань, усуває токсини, покращує кровообіг та зміцнює стінки судин, має знеболюючі властивості. Дуже сподіваємося, що перша спроба зробити антологію сучасних живих поетів стане дорожньою картою для всіх любителів красного письменства і пречудовим компасом для поетів-початківців. Нам є чого вчитися один від одного і є за що любити живих. Особливо тих, хто кладе своє життя на олтар творчості української поезії».
Відрадно, що серед авторів сучасної української поезії є і наші земляки В.Кузан, В. Густі, П. Мідянка, В. Кухта.
Василь Густі – знана постать не лише у літературному середовищі нашого краю, а й далеко за його межами. Він тривалий час був головою Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, відомий як перекладач, есеїст, прозаїк, драматург. У альманаху вийшли його кращі твори.
Доля Василя Петровича тісно пов’язана з Іршавщиною. Тут народилася його кохана дружина, відома журналістка краю, дочка колишнього багаторічного редактора Іршавської районної газети «Нове життя» Ірина Звонар. Він дотепер часто навідується в її рідне місто, має тут багато друзів. Неодноразово зустрічався із учнями місцевих шкіл, побував у трудових колективах, спілкувався із творчими особистостями. Його друзями були Дмитро Кремінь, Степан Жупанин, Іван Петровці, Іван Шмулига, про яких у нього залишилися яскраві спогади.
Василь Кузан із Довгого теж уже вписав своє ім’я в українську літературу. Він автор понад 20 книжок. Його твори перекладені французькою, англійською, німецькою, іспанською, угорською,російською мовами, а словацькою та польською вийшли окремі книги. Він автор сотні текстів пісень, які виконують народні артисти України. Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів та премій імені Федора Потушняка, Юрія Яновського, Петра Куліша і Петра Скунця.
Ще один талановитий і вже досить відомий закарпатський письменник надрукував свої вірші у альманасі «Імбир». Звісно, це Петро Мідянка. Із Іршавщиною його тісно пов’язує те, що він свого часу дружив із лауреатом Шевченківської премії Дмитром Кременем. До речі, торік він побував у його рідному селі Суха на відкритті меморіальної дошки, де сказав такі прекрасні слова: «Я бачив, що на Дмитра можна лише рівнятися у культурі мислення, культурі поетичного слова. І мені дуже кортіло з ним познайомитися особисто». Щодо меморіальної дошки Д.Кременю, П.Мідянка висловився так: «Найбільшим пам’ятником є не меморіальна дошка, не ім’я гімназії, яке їй присвоїли, а певно, звернення до його творчості, книжок, щоб це поетичне слово лунало тут, у цій школі, у Сухій і поза нею». Згадав Петро Мідянка ще про одного Шевченківського лауреата Івана Чендея, який так висловився про Д.Кременя: «Це наше золото, і щоб це золото ніколи не потемніло ні в цих горах, ні в цих краях, звідки він пішов у далекий світ і не повернувся, але щоб його слово було живе і присутнє».
Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Петро Мідянка подарував читачам поетичні збірки «Поріг», «Осередок», «Фараметлики», «Зелений фирес», «Трава господня», «Пижма», «Срібний прімаш», «Ужгородські кав’ярні», «Ярмінок», «Луйтра в небо», «Вірші з поду», «40 сонетів і гербарій».
Упорядники Василь Кузан та Таня П’янкова зробили ще одну добру справу – запропонували читачам в кінці видання «Словничок гуцульського діалекту». Пов’язано це з тим, що альманах читатимуть не тільки у багатьох куточках України, а й за кордоном. Попробуй здогадатися, що означають слова «бесаги», «борзо», «джерга», «моцно», «плай»… А тут все розписано, кожен може знайти відповідь на питання, яке його цікавить.
…Ми живемо у надзвичайно трудний час. Два роки лихоманив коронавірус, тепер йде війна з Росією. Але ми переборемо й цього ворога. Перемога буде за нами! На наших книжкових полицях з’являться нові твори, які розповідатимуть про героїчний подвиг наших воїнів.
Василь ШКІРЯ
