Версія для друку Версія для друку

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ

Шаленик Дмитро Дмитрович
19. 01. 1983 р. – 12. 05. 2022 р. 

Загарбницька війна кожного дня забирає життя справжніх синів і дочок нашої країни. 12 травня своїм жорстоким крилом війна торкнулася і нашого села Климовиця, нашого колективу Климовицької гімназії.
Загинула від ворожої кулі людина з великим серцем і доброю душею, наш колега, чудовий педагог, вчитель фізичної культури Шаленик Дмитро Дмитрович.
Дмитро Дмитрович був щирий, доброзичливий, завжди усміхнений, із цікавими ідеями, мріями на майбутнє, з величезним бажанням жити і творити.
Він був позитивний друг, спортивний наставник молоді, активіст села, чудовий син, люблячий чоловік, брат, найкращий батько своїх діток. Був чесний і відвертий, завжди боровся за правду, ніколи не зупинявся на досягнутому. Мав організаторські здібності, був людиною слова, відзначався гостинністю.
У нашій гімназії почав працювати з 2003 року і пропрацював 19 років. З перших днів Дмитро Дмитрович запалив у серцях учнів любов до спорту, бажання перемагати. І тому його учні дуже часто займали призові місця у районних спортивних змаганнях, чим він дуже пишався. А також він має багато особистих нагород. Дмитро Дмитрович був організатором сільських змагань по волейболу та настільному тенісу.
Життя Героя, мов тоненька нитка, обірвалося, зупинивши його життєву дорогу. Та він залишив по собі добру пам’ять в наших серцях і в серцях учнів, батьків, рідних, односельчан, друзів і всіх, хто його знав. Тепла його серця і душі вистачало для всіх, з ким спілкувався.
Ми, працівники та учні Климовицької гімназії, сумуємо з приводу важкої втрати – смерті вчителя Шаленика Дмитра Дмитровича та висловлюємо глибокі співчуття жінці, вчительці початкових класів Олені Юріївні Шаленик, матері, колишній вчительці історії Наталії Федорівні Шаленик та сестрі, директорці гімназії Віталії Дмитрівні Лендел.
Нам важко повірити в те, що навіки перестало битися гаряче серце Героя, що дописана остання буква його життя. Але ми знаємо, що такі люди йдуть на небо, бо він готовий був заради інших віддати своє життя. І він віддав його за Україну. А нам залишається тільки молитися до Господа, щоб прийняв його у Царство Небесне, своє лоно, де немає ні болі, ні печалі, а життя безкінечне.

Климовицька гімназія

Ваш отзыв

Ваш коментар