Версія для друку Версія для друку

Ветеринари родини Бірових

Не так давно ветеринарна медицина Закарпаття святкувала своє 75-річчя. Ця дата увібрала досвід багатьох поколінь ветеринарних медиків, результати їхньої праці, спрямованої на забезпечення ветеринарного благополуччя краю і пов’язаною з охороною здоров’я тварин, людей, виробництва якісної та безпечної продукції.
У всі часи професія ветеринарного лікаря належала до не багатьох, які однаково вважалися потрібними у місті й селі. Особливо це актуально для аграрного Закарпаття.
Формування ветмедицини у нашому краї розпочалося вже після Другої Світової війни. Було утворено ветеринарне управління області, у районах відділи з посадами головного ветлікаря.
У Закарпатті не вистачало місцевих спеціалістів – ветеринарів, які б мали належну освіту. Важко було знайти висококваліфікованого фахівця. Впродовж 1956-1960-их років почав діяти Мукачівський сільськогосподарський технікум, у якому готували фельдшерів – зооветеринарів. При вузах працювали на той час однорічні курси, які давали право працювати ветфельдшерами, що здобули освіту таким чином.
До таких належав і Петро Іванович Біров із Білок. Після закінчення курсів працював на місцевому сільському ветпункті. Добрим наставником у нього був виходець із Східної України, завідуючий ветпунктом Василь Фомич Лада, який привив йому любов до обраної професії.
Спочатку зооветпункти розташовувалися у пристосованих житлових приміщеннях. У шістдесятих роках будували нові споруди дільничних лікарень. Суттєво поліпшилась матеріально-технічна база, ветеринарні установи почали забезпечувати власними кадрами. В колгоспі «За нове життя» також стали працювати досвідчені лікарі: Михайло Петрович Сочка, Василь Степанович Кивежді. Сільську дільничну лікарню очолив Олександр Олександрович Попдякуник.
Усе це дало можливість поліпшити роботу ветслужби, зокрема в частині проведення масових профілактичних заходів, зменшення випадків заразних захворювань, падежу та вимушеного забою тварин.
Петро Іванович Біров сповна віддавався роботі. З раннього ранку до пізньої ночі він обслуговував навколишні села. Коли йшов на виклики в гірські населені пункти, крім того, що лікував худобу, завжди у грибну пору збирав їх і повертався з повним кошиком білих грибів. Це в нього було хобі.
Помер Петро Іванович Біров 22 липня 2005 року, передавши свій багатий досвід синові, Петру Петровичу.
Післі закінчення Білківської середньої школи успішно навчався у Мукачівському сільськогосподарському технікумі та Львівському національному університеті ветеринарної медицини.
Почав працювати спочатку ветфельдшером, а потім – завідуючим ветлікарнею. Обслуговував шість сіл. Його дружина, Ольга Іванівна, теж ветлікар за освітою, багато років очолювала лабораторію ветеринарної медицини в Іршавському районі, яка була однією із кращих у області.
Петро Петрович очолює дільничну лікарню в селі Кам’янське. Разом із дружиною виростили і виховали двох діточок – Петра і Оксану, яким теж дали вищу ветеринарську освіту.
П.П.Біров (молодший) народився 12 серпня 1985 року. Закінчив Білківську середню школу, Мукачівський радгосп-технікум та Львівську зооветеринарну академію.
Почав свою трудову діяльність в колгоспі «Виноградар» села Великий Раковець, а згодом очолив дільничну лікарню в селі Білки і вже працює більше десяти років лікарем і обслуговує села Білки, Імстичово, Луково, Осій, Заболотне, Малий і Великий Раковець. Користується авторитетом і повагою. Дружина, Богдана, працює бухгалтером газового господарства в Іршаві. Мають двох доньок шкільного віку.
Його сестра, Оксана Петрівна, закінчивши вуз, працює лікарем-експертом ринку Іршавської райспоживспілки.

Петро ПІТРА,
с. Білки

Ваш отзыв

Ваш коментар