Версія для друку Версія для друку

Це було на Великдень

…Василь на своїй підводі повертався додому із райцентру. Перевозив зерно кукурудзи одному панові із села. Пара молодих коней, легко з вітерцем, мчала вулицею, тягнучи за собою воза. Василь поспішав додому. Сьогодні, ввечері, відбудеться важлива подія в його житті. Буде зустріч із батьком нареченої Марії, з ним та його матір’ю, обговорюватимуть дату їх весілля. Василеві 22 роки. Батько помер чотири роки тому. Живе з матір’ю. А господарство у них велике. Пара коней, корова, свині, птиця. Та і землі вистачає. Вони селяни-середняки. Відколи батька немає в живих, господарство тримається на ньому. На своїй ділянці вже завершив польові роботи. Скоро Великдень. Василь завжди закінчує роботи до цього свята.
Нині буде призначено дату весілля. Його наречена, майбутня дружина Марія, молодша сестра сільського багатія. У неї троє старших братів. Красуня. Їй всього 19 років. Її батько погодився видати дочку заміж за Василя. Хлопець працьовитого роду, знає всю роботу, що потрібно на селі.
Зустріч відбулася. Дату весілля призначили на другу суботу після Великодня. Так воно і сталося: через два тижні зіграли весілля. Марія перейшла жити до Василя. Мати хлопця дуже рада, що в них уже є поміч. Молода дружина порається по господарству, допомагає чоловіку у роботі. Усе, що потрібно для життя, у них своє. Через два роки подружнього життя Василя і Марії в них народився первісток. Іванком назвали. А появився їх синочок за тиждень до Великодня.
Ще через два роки Марія народжує другого сина − Петра. У сім’ї чути дитячі голоси і радісний сміх. Батьки не нарадуються своїм синочкам. Бабуся теж у захваті від онуків.
У ті часи йшла Друга Світова війна. Восени 1944 року Закарпаття було визволено від німецько-фашистських загарбників. Наші хлопці почали записуватися в добровольці. Разом із ними пішов і Василь. Не пройшло багато часу і він загинув під Бельськом. Марія отримала похоронку. Коли вже після війни повернувся додому сусід, жінка показала йому похоронку. Той відповів, що бачив її чоловіка набагато пізніше, за вказану дату. Василь, на його думку, не загинув, а продовжує воювати з ненависним ворогом. Він неодмінно має повернутися додому. У Марії з’явилася іскорка надії.
Жінка продовжувала молитися за його життя. Її не покидала надія, що він повернеться додому живим і здоровим.
А що насправді сталося з Василем?
Після закінчення війни у травні 1945 року військову частину, в якій служив Василь, у терміновому порядку відправили на Далекий Схід. Невдовзі там розпочалася війна з Японією. Василь брав безпосередню участь в розгромі Квантунської армії в Маньчжурії. Після перемоги над Японією продовжив служити в Північній Кореї. Звідти писати листи було заборонено.
Після чотирьох років армійської служби Василь у званні старшини повернувся додому. Настав Великдень. Віруючі поспішали із освяченими пасками додому. Марія теж накрила стіл і разом із бабусею та синочками усілися за ним.
… Несподівано хтось у двері постукав. То був Василь. Із валізою в руці. Усі принишкли від несподіванки. Молитви Марії не пропали намарно. Великдень воїстино приносить людям щастя і душевне задоволення.
− Христос Воскрес! − радо мовив Василь.
− Воїстино Воскрес! – дружно відповіли.
Великдень відсвяткували уже разом.

Михайло ЛОМАГА,
с. Брід

Ваш отзыв

Ваш коментар