Версія для друку Версія для друку

Слово поета – по ворогу ракета

Шмагає батогами час по спинах,
Стікає кров із наших молитов.
Хіба Голгофа з ворогом примирить?
Хіба народ наш не до храму йшов?
Ішов до Бога, а гібридний вбивця
Допомагав нести знаряддя страт.
Та світ йому повірив… Ніби сниться.
Хоч дивуватись світові не варт.
У цьому щось закладено Всевишнім.
Нові часи і символи… Й слова…
Брехня і правда моляться. Можливо
Й релігія народиться нова.
І буде хрест нести Пилат Христові.
І славитимуть люди їх обох…
Погасло світло на Святім Престолі.
Ворону й чайку теж годує Бог.

16.04.2022

***

Згортають крила вечори, щоби не вцілила ракета.
Не чути криків дітвори – майбутнє мріє про вендету.
Довкола стільки рваних ран – коли їх часоплин залиже?
На місці хати – котлован… А смерть до серця знову ближча,
Аніж сльоза…
Колиска квітня
гойдає вибухами сон.
Хрущі змішалися і вишні, і голос в горлі пересох…
Тавро на лобі й на державі поставила оця війна –
Немає віри москалеві. Ілюзій братства вже нема.
На скронях сивіє волосся від куль, що пролетіли повз.
А, може, це мені здалося, що ворог у думки заповз?
Гібридно скалиться ікона з червонозоряних церков.
Як жаль, що треба йти вбивати, а не молитись на любов.

31.03.2022 Василь Кузан

Ваш отзыв

Ваш коментар