Версія для друку Версія для друку

Наш осійський ветлікар

Як і у попередні роки, так і зараз, люблю писати про людей хороших, добрих, простих трудівників гірського села.
…Василько Черничко третім ріс у сім’ї після сестричок Марійки та Світланки. А на той час мати, Ганна Іванівна, на абразивному заводі в Іршаві працювала, батько, Василь Андрійович, у ПМК спочатку інженером по техніці безпеки трудився, потім прорабом і майстром.
Отож, сестрички Василькові, старші від нього, вдома порядкували після занять у школі, а він, семирічний, гнав дві корови пасти аж поблизу самої шахти, бо все навкруги було колгоспне. І якщо сторожі спіймали – штрафували, то ж не можна було туди йти.
Кілька років поспіль Василько після уроків пас там худобу. Вчився добре і весь цей час мріяв, що буде лікувати велику рогату худобу, коней, кіз, свиней та інших тварин. Дай, Боже, щоб не хворіла худоба, але у житті всяке буває.
Закінчивши школу, Василь Черничко вступив до Мукачівського аграрного коледжу за спеціальністю «Ветеринарна медицина» на фельдшера ветеринарної медицини. Закінчив навчальний заклад у 2007 році.
Навчання, практика молодого спеціаліста у районній ветлікарні, на колгоспних фермах району та Мукачева дали йому відмінний потенціал практичних знань. Він стає прекрасним знавцем своєї справи.
І ще багато чого навчився в Угорщині на свинофермі, де два роки потрудився. Хлопця там полюбили, просили залишитися на довше. Та повернувся в рідне село, де його чекала кохана Мирослава, з якою незабаром і одружився.
Молодого спеціаліста затребували скоро і односільчани: у когось корова не могла отелитися, в іншого поросятко перестало їсти, а там, у бабусі, кізоньку треба обробити. На прохання громадян одразу поспішає на виклик.
Його викликають як в Осої, так і в Ільницю, Брід, Кам’янське. Так, недавно в Ільниці, в присілку Новоселиця у Івана Леня впала корова. Господарі не могли дивитися в її очі, з яких капали сльози. Подзвонили за фельдшером, який одразу й приїхав. Колов, капав, масажував і корівка, слава Богу, встала на ноги.
Василь Васильович робить профілактику на приватному фермерському господарстві, що відкрите на молочно-товарній фермі колишнього колгоспу. Там теж тримають велику рогату худобу, поросята та іншу живність. Справ вистачає.
Фельдшер може зробити також складну операцію, якщо, звісно, потрібно, лікує ракові пухлини та ін. Про нього кажуть, що ветеринарний лікар від Бога. Охоче йде на допомогу односільчанам, до нього можна зайти навіть опівночі – нікому не відмовить.
− Часто буває так, − розповідає Василь Васильович, − не встиг в одному місці медичні процедури зробити, а вже дзвонять з іншого населеного пункту, там, мовляв їхнього собаку покусав сусідський, напевне, пішло зараження, зробився нарив. Ветфельдшер повинен уміло підходити до кожної хворої тварини, зважувати, вимірювати, яку дати дозу наркозу. Коли операція пройшла успішно, господар, звісно, задоволений.
А ще В.В.Черничко надає населенню поради за подальшим доглядом, а потім раз-по-раз і сам навідується. Виклики з часом частішають. Трудова біографія Василя Васильовича пишеться вже одинадцятий рік. Його дружина працює разом із ним.
Жителі вулиці Івана Франка, де він проживає, обирали його депутатом сільської ради.
Клопотів, звісно, у Василя Васильовича вистачає. Вдома почав ремонт робити. А в теперішні часи проводити їх нелегко. Правда, він всю будівельну справу перейняв від батька, то ж багато чого й сам уміє.
Сім’ї теж чималу увагу приділяє. Із синочками слід позайматися, приділити їм увагу, поцікавитися справами. Батько задоволений Миколкою, який вчиться у четвертому класі і Максимком, який торує дорогу у Країну Знань у першому класі. Тільки вони, як і всі їх ровесники, вчаться по онлайн.
А ще сини люблять піти разом із батьком на річку Синявку, яку свого часу оспівав у своїй творчості відомий український письменник Федір Потушняк.
Тож хай щасливо живеться і працюється молодому спеціалісту, на якого у селі велика надія. Буде у селі худоба і птиця – буде і добробут у сільських оселях!

Ганна АНДРІШКО,
с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар