Версія для друку Версія для друку

Легенди легендами, або знову про Кротона та його родину

Багатий талантами наш Карпатський край. Ще в давні часи, коли цей край називали «землею без імені», «Африкою в центрі Європи», вихідці із Закарпаття дивували своїми талантами не тільки російських імператорів, а й європейців та американців. Про це в історії як вітчизняній, так і зарубіжній написано чимало…
Та чи не найбільше прославив наш верховинський край простий селянин із села Білки Іван Федорович Фірцак – Кротон.
Силач із великим серцем, або людина, яка підкорила світ
Народився Іван Федорович Фірцак (псевдонім − Кротон та Іван Сила) 28 липня 1899 року в селі Білки, у селянській багатодітній сім’ї, де був десятою дитиною. Назвали його на честь діда Івана, який володів дивовижною силою. Він навіть у лісі своїми руками задавив ведмедя.
Малий Іванко з юних років пізнав важку селянську працю. Разом із братами ходив у ліс за дровами, порався по господарству. Вже у дитячому віці відзначався своєю богатирською силою. Не було сильнішого від нього хлопця далеко за межами рідного села!
На початку 20-х років разом із кількома своїми земляками у пошуках роботи поїхав у Прагу. Влаштувався робітником (вантажником) на підприємство фабриканта пана Прохазьки. Йому доручили найважчі роботи, які вимагали величезної фізичної сили.
Про його надзвичайну силу незабаром у столиці Чехословаччини почали розповсюджуватися легенди. Став відомим завдяки вуличним кулачним боям. Неодноразовий переможець у змаганнях з важкої атлетики. Чемпіон Чехословаччини з рукопашного бою й важкої атлетики. Коли залишив любительський спорт, почав працювати артистом празького «Герц ферт – цирку». Виступав у 64 країнах світу. Цирковий псевдонім − Іван Сила.
Коронні номери: виходив на сцену та виносив на плечах циркову трупу на спеціальному манежі, рвав залізні підкови й ланцюги, жонглював важкими предметами (гирі, кулі, штанги), лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кілограмів ваги, зубами чи носом тягнув вантажівки, забивав кулаками цв’яхи в дубові дошки і витягав їх зубами, гнув пальцями залізні прути та цвяхи, робив з них різні фігури (зокрема, серце), які роздавав глядачам.
В Іспанії убив руками бика. За це його назвали Кротоном-іменем античного героя, який, прийшовши на олімпійський стадіон з биком на плечах, протримав його так півтори години.
Згодом наш земляк виступав самостійно разом із дружиною − чеською гімнасткою Руженою Зікл. Вони створили унікальну програму, з якою об’їздили всі великі міста Європи та Америки.
Він був переможцем конкурсу краси чоловічого тіла у Парижі. У силових змаганнях неодноразово перемагав найсильніших боксерів і борців.
У 1928 році названий найсильнішим чоловіком світу.
Англійська королева власноруч вручила Кротону пояс, манжети та шолом, оздоблені золотом та діамантами.
Після однієї з перемог у Бразилії уболівальники переможеного розтрощили Фірцаку череп. Вижив, прооперований у США – частину черепа замінили золотою пластиною.
У 30-ті роки повернувся додому. Виступав у містах і селах тодішньої Чехословаччини.
Після входження Закарпаття до складу Радянського Союзу працював на різних роботах, навіть очолював сільську міліцію. Був начальником молокозабірного пункту села. Важкі бідони піднімав і клав на вантажні автомашини. До речі, Кротон був учасником Першого з’їзду народних комітетів Закарпаття. У 1944 році голосував за возз’єднання Закарпатття з Україною.
Під його керівництвом село стало справжньою кузнею підготовки важкоатлетів. Іван Фірцак виховав кілька десятків штангістів, боксерів, які добивалися вагомих успіхів на обласних, республіканських змаганнях. Не припиняв свої виступи аж до смерті – на сценах клубів та сільських майданчиках, його знамениті номери могли бачити усі закарпатці.
У Кротона було 9 дітей і 23 онуків. Син Мілан виїхав в Одесу, дочка Ганна в Узбекистан, дочка Зіра – в Ужгород, син Богдан –у Чоп, сини Петро і Микола в Іршаву. Старший син Іван та дочки Оля і Віра залишилися в Білках.
За два роки до смерті у Кротона проломилася платинова пластина і почалося загнивання, коли була ще маленька рана,йому пропонували зробити чистку.Але він був проти хірургічного втручання.
У Білках жив тямущий аптекар Віктор Романович Ткаченко, який сам робив лікувальну мазь. Кротон тільки йому довіряв. І ця мазь ще його протримала два роки. Зверху на тімені лейкопластирем приклеювали пов’язку. Але він носив капелюх, тож не завжди було видно рану.
Помер Іван Фірцак-Кротон 10 листопада 1970 року. Похорон був звичайний, сільський, хіба що людей було дуже багато. Прийшли навіть з довколишніх сіл та представники райспорткомітету.
Дружина Ружена прожила ще п’ять років. Обоє поховані на сільському цвинтарі в присілку Телятинець.
Кротон помер, але пам’ять про нього живе в серцях вдячних односельчан.
Підтвердженням цього стали змагання важкоатлетів на приз І.Ф.Фірцака-Кротона. Одну із центральних вулиць названо його іменем. Написано книги, автори яких Антон Копинець, Василь Поліщук, Василь Гаджега, Олександр Гаврош, створено художню стрічку Іван Сила.
Син Іван
Народився 19 травня 1920 року. Він був найстаршим сином у сім’ї Кротона. У 18 років був засуджений за участь ніби в ОУН (організації українських націоналістів) на 25 років сталінських таборів, із яких вісім відсидів. Дотепер не реабілітований.
Іван Фірцак після виходу із таборів працював начальником відділу постачання соковинного заводу. До кінця життя, як і його відомий батько, зберіг любов до спорту. Це був дійсно богатир, зростом 190 см. Свого часу став чемпіоном України з боксу, займався важкою атлетикою. На заводі облаштував атлетичний зал і тренував молодих односільчан. Мав великий авторитет у Білках. Його син Юрко теж став чемпіоном України з боксу.
Іван Іванович була виключно інтелігентна й коректна людина. Він неохоче розповідав про себе і життя свого батька.
Помер 29 грудня 1966 року.
Дочка Зіра
Народилася 22 грудня 1947 року. Дитинство в неї було, як у всіх сільських дітей: робота вдома, на полі. Окрім школи, ходила виступати з батьком. Вже з малечку батько привчав її до трюків, змушував стрибати і лягати спиною на бите скло. Ще до виступів Кротон залучав наймолодшого сина Богдана. Це була родинна трупа.
Зіра лягала на бите скло і Кротон, який важив під 150 кілограмів, ставав на неї зверху. Хто сумнівався, що все відбувається чесно, міг теж стати на неї. Далі Зіра брала залізну трубу і четверо чоловіків звисали на ній – по два з двох боків, а вона їх розкручувала на плечах. Потім батько згинав ту трубу на її тілі. Зіра ще робила акробатичні трюки, мостики, колесо тощо. Поки вчилася в школі, виступала разом із батьком.
Як він помер, влаштувалася на роботу в Ужгородське відділення «Укоопспілки» водієм. Оселилася в Дравцях, бо це – недалеко від роботи. Мала вантажну автомашину з будкою. Тоді в Ужгороді шоферували тільки дві жінки. Зіра розвозила товари народного господарства. Вона була дуже бойовою, могла кожному дати здачі. Завжди добивалася того, чого прагнула. У 23 роки вийшла заміж за Степана Матея, інженера автоколони, де працювала. Народила дочку Ренату.
На жаль, в 2001 році Зіра Матей-Фірцак померла. Їй було всього 53 роки.

Петро ПІТРА,
с. Білки

Ваш отзыв

Ваш коментар