Версія для друку Версія для друку

Першоквітнева телепортація

Уже другий місяць не спиться Вовану. Ні в уральському, ні в алтайському бункері.
То молодий амбітний француз допече телефонним дзвінком, то американський дід уїдливо назве так, що й повторяти не хочеться… Європа, яка п’є його нафту й газ і та вимагає: виведи свою орду з України! А англієць просто знахабнів!
Ну, як цим поганцям пояснити, щоб зрозуміли: ми не завойовуємо, а визволяємо Україну від самих українців. Бо їх, як я вже доводив у своїх публікаціях та виступах, не було, нема, і не треба. Це ми тепер і доводимо. Ракетами, танками, «Градами». А вони все лізуть. Невдячний народ. Ти його звільняєш, а він не розуміє. Ну що ми. Треба звільняти цю територію так, щоб нікому було заперечити. Ми це вміємо! Правда, генерали підводять. А інколи й не підводяться…
Якось приніс песков вовану заморські пілюлі. Пояснив, що сприяють міцному сну. Спожив їх вован, і, справді, заснув, глибоко, міцно. А під ранок йому наснився сон. Спочатку був глухий гул. А потім, зі сторони історичного музею, точно за маршрутом, який проходять війська та техніка при парадах, закрокував кримський міст. Його височенні бетонні колони були гнучкими. Покрокував собі Красною Площею обережно, щоб не наступити, обійшли Мініна й Пожарського, Лобне місце і спустилися до Москви ріки. Запустили свої бетонні ноги в дно й почали нагромаджувати в ріці своє дорожнє покриття. Рівень ріки почав різко підніматися аж до мурів Кремля. Вище дамби, утвореної кримським мостом постало величезне озеро, ні море, в якому почали зникати московські квартали. І раптом, там почали плавати атомні ракетоносці та підводні човни з ядерними боєголовками. З усіх флотів Росії. А таємничий голос прошепотів: «А зараз на Красній Площі та території Кремля розмістяться всі шахтні ракети – носії ядерної зброї».
На цьому вован прокинувся, весь спітнілий, відразу зв’язався із песковим.
− Де ти взяв ті пілюлі для сну?
− Так казав же, заморські, американські, − Вася Небензя прислав.
«Невже й цей продався дідові» − подумав про себе вован. – Але до чого б цей сон? Треба звернутися до своїх шаманів. Вони розтолкують. Невже це крах?

Ваш отзыв

Ваш коментар