Ільниця… Колись найбільш інтернаціональне селище міського типу Іршавського району, в якому жили і трудилися представники із багатьох куточків нашої країни. За декілька днів сьогоденя село стало притулком для сотень тимчасово переміщених осіб. Десятки із них знайшли дах над головою у Ільницьків гімназії №2 Іршавської міськради. У переважній більшості це – діти, їх матері, бабусі і представники старшого покоління.
Минулого тижня у їдальні, яка водночас служить і актовою залою відбулося неймовірне, за своїм емоційним наповненням, дійство. Знаний далеко за межами Іршавщини зразковий ансамбль «Кирниченька», художній керівник Едіта Канчій-Токар, завітав до цього закладу. Його учасники не просто навідали тих, хто вимушено покинув свої рідні домівки, тікаючи від рашистських окупантів і бомбардувань, діти привезли своїм одноліткам смаколики і власне мистецтво. Ці смаколики – одні із подарунків, які їм передали тепер господарі конкурсів, де ансамбль став переможцем та домінантом у конкурсах та фестивалях, у яких наші юні талановиті діти брали участь ще у довоєнний період у Румунії та Словаччині. Їх було передано через мукачівця Миколу Миколайовича Бобинця, якиф постійно допомагає «Кирниченьці» в організації поїздок до нашої діаспори за кордоном. До них свій внесок додали батьки учасників ансамблю.
Зважаючи на специфіку репертуару «Кирниченьки», Едіта Василівна розповіла глядачам про символічні значення елементів народного одягу закарпатців, а про поширені специфічні та незрозумілі слова нашої говірки запросила не ганьбится і запитувати. І це не дивно, бо ж серед глядачів різновікові жителі Києва і Київщини, Одеси, Житомирщини, Сєверодонецька та інших регіонів куди прийшла війна.
Невеличка сцена ледве вмістила лише частину ансамблю, яку Едіта Токар зуміла забрати у цей складний період. Тим не менше закарпатські народні танці «Увиванець», «Сколомийка», «Раковецький кручений», впереміжку із фіґлями та народними піснями підняли настрій переселенцям. Ті, дружніми оплесками, дякували юним аматорським талантам Вікторії Граб, Ростиславу Симканичу, Ангеліні Горянській, Елеонорі та Ярославу Вінарам, Ярославу Овсаку, Олександру Гуленку та Артему Молнару і Вікторії Симчера. До речі, як різноманітно представлена Україна серед глядацької аудиторії, так і виступаючі репрезентують різні села Іршавщини.
Впродовж усього часу спілкування між учасниками ансамблю, їх рідними та приїжджими відчувався певний і своєрідний невидимий бар’єр. Несподівано під час спільного фото на згадку поруч із Едітою Василівною опинилася Надія Йосипівна Лавренюк із Житомирщини, Вартувало тільки нашій мисткині згадати, що вона і там побувала на одному із фестивалів зі своїм ансамблем, як між жінками зав’язалася щира розмова. Ще мить, і вони цілком несподівано для присутніх заспівали дуетом «Ой, ви, очі волошкові». Пісня емоційно розрядила всіх, задала тон безпосередньому спілкуванню.
Попри надзвичайну завантаженість працівників освітнього закладу хвилинку уваги нам приділили директорка Тетяна Володимирівна Олексій та шеф-кухар Оксана Іванівна П’ятак.
Гріх буде не згадати і імена тих, завдяки кому відбувся цей культурно-емоційний десант. Найперше, це Євген Трикур, Ольга Вінар, Ольга Горянська, Ірина Попович, Миросслава Граб, Василь Бенедик, Андрій Гачок.
Богдан ГРИНЮК
