Версія для друку Версія для друку

Священна книга Псалтир – багаторічної давності

Цар Давид багато написав священних пісень або псалмів, які він співав у молитві до Бога, граючи на гуслях та інших музичних інструментах. У цих піснях і молитвах він каявся у гріхах перед Ним, оспівував велич Божу і передрікав пришестя Христове і страждання, яких зазнає Він за нас. Тому свята Церква називає Давида піснеспівцем і пророком.
Псалми Давидові часто читаються і співаються в церкві за богослужінням.
Священна книга, в якій знаходяться ці псалми або пісні називається Псалтирем. Псалтир – найкраща книга Старого Завіту. Багато християнських молитов складено із псалмів цієї книги.
У радянські часи молитовних книг і Псалтирів у продажі не було, а старих було обмаль. І коли вірники йшли на обряд, то зичили у сусіда, звісно, якщо у нього вона була, або йшли просто без неї. Так віряни виходили із скрутного становища. А було й таке: переписували книгу Псалтир великими друкованими буквами чорним чорнилом або тушшю. Псалтирю переписували здебільшого за одну зиму, коли не було роботи на полі.
Тепер, коли заборона молитовних книг відійшла в небуття, часто ще й зараз на книгах можна побачити написи вручну (напевне, це стало звичкою).
У багатьох наших односільчан збереглися Псалтирі, якими користувалися наші дідусі і бабусі ще 100 і більше років тому. У таких Псалтирях на останніх сторінках було кілька товстих листів – аркушів, де власники книги писали про події, які ставалися в селі.
Ось що з цього приводу ділиться ветеран праці, колишній бухгалтер колгоспу імені Шевченка Ганна Юріївна Худан:
− Псалтир та інші молитовні книги в нашій родині завжди цінувалися і дотепер зберігаються у пристойному місці. Мій чоловік, Іван, який був куратором церкви, завжди бережно ставився до них. Псалтир, яким він користувався, був 1927 року випуску. Тепер книгою користуюся я. Вона в гарному стані.
Тоді дуже багато книг Псалтир випускалися у Львові. Одна з них недавно потрапила мені до рук. Вона видана 1893 року у друкарні Ставропігійського Інституту під керівництвом Іоанна Піхира.
У минулому та позаминулому столітті Псалтиря випускалася в друкарнях різним шрифтом, старослов’янською мовою, з твердими, пофарбованими в чорний колір обкладинками.
У жителів Броду збереглося ще чимало Псалтир, надрукованих у цій друкарні. Однак молоде покоління переважно користується новими книгами, а старі залишилися вже на згадку.
Прихожанин Василь Бабинець постійно відвідує церкву, буває на всіх богослужіннях і інколи на Псалтирі-обряді користується Псалтирем 1901 року випуску в м. Львів. Звичайно, він її привів у належний стан і вона ще багато літ служитиме людям. На останній сторінці красується напис: «Оправив Іван Капітан дня 30.11.1935». З усього видно, що це був добрий майстер, який поновив Псалтир.
Унікальною в нашому селі є книга у прихожанки Ганни Лендєл, технічного працівника Брідської середньої школи. Вона теж постійно відвідує церкву, буває на всіх богослужіннях, користується цією книгою.
У ті далекі часи, коли не було таких засобів масової інформації як тепер, книга Псалтир була джерелом відносин, подій, які відбувалися в селі.
Так, в одній Псалтирі записано, що в 1897 році в Андрія Яркового згорів оборіг із сіном. А в хліві корова залишилася, четверо дітей. Люди йшли із возами, везли сіно, щоб виручити його з біди.
В іншій Псалтирі згадується, що Іван Огар повернувся з Америки 1903 року і скупив у євреїв багато землі і став великим ґаздою в селі. А ще написано, що Марія Ломагова народила після свальби через 10 років двох синів-близнюків. То було 1887 року.
Книга Псалтир є тепер настільною книгою в кожній домівці. Вірники люблять, шанують, бережуть свою священну книгу. Відвідують церкву, служать молитовні обряди, моляться, співають псалми во славу Божу.

Михайло ЛОМАГА,
с. Брід

Ваш отзыв

Ваш коментар