- Нове життя - https://nz-ir.com -

Чума на ваші голови

Колись Красне Поле під Хустом умилося кров’ю юних оборонців Карпатської України.
Сьогодні обличчя майже всієї Соборної України червоніє від крові її захисників, мирних жителів і навіть дітей.
За деякими даними більше півтора мільйона біженців перетнуло західні кордони нашої країни, аби знайти притулок у Європі. Трагічна доля. Сумна статистика.
Та поряд із цим маємо щодня багато фактів, які піднімають наш дух.
Декілька батьків зі своїми синами вже одягли військову форму і відбули на фронт. Наші земляки-заробітчани залишають роботу закордоном, повертаються додому, прощаються з родиною і знов-таки поповнюють лави Збройних Сил України. Серед них є і багатодітні, що як не боляче для сім’ї, надихає.
Є реальні приклади пересилання значних сум нашими земляками із-за кордону на рахунок оборони України.
Приймаємо тимчасово переміщених осіб, збираємо гуманітарну допомогу, плетемо захисні сітки, сформовано підрозділи територіальної оборони.
Не чутно гасел і звичних партійних мемів, що ще не так давно розділяли нас.
Ми єдині як ніколи і це радує, тішить і вселяє реальну надію на перемогу попри відкрите небо. Сьогодні воно відкрите, але прийде час і небеса розверзнуться аби забрати у безодню всіх наших ворогів на чолі із х*лом Путіним.
Ми тримаємося і незборимий козацький дух сталить волю, а зруйновані вщент міста наповнюють серця зневагою до агресора, який прикриваючись фіговим листком спеціальної операції, стає безвольним перед мирною демонстрацією громадян, які синьо-жовтими прапорами і речівками успішно зупиняють колони бронетехніки хваленої 2-ї армії у світі.
Вона ж стане і останньою загарбницькою на українських землях.
Можливо, цієї весни нам не вдасться як дотепер засіяти неозорі лани пшеницею, житом і всякою пашницею. Але всіяна рясно кістками окупантів, вона принесе плоди перемоги.
Бліцкріги породжують у головах демонів марево перемог, та приносять у домівки тих, хто їм вірить, цинкові труни. Чи ще працюють ваші металургійні комбінати за Полярним колом, на Уралі, в Сибіру і на Далекому Сході, зведені нашими предками, запроторені Сталіним у ГУЛаг. Їх праця не мине даремно. Чума на ваші голови проникне і через запаяний цинк.
Ми витримаємо все. Навіть і перегорання від тієї жахливої постійної щоденної інформації, що супроводжує російське просування нашою землею: розбомблена «Мрія», руїни передмість столиці, харківську Салтівку, оточений Маріуполь.
Ми вистоїмо, але знайте, за нами підніметься на визвольну війну горда Грузія, квітуча Молдавія, а там, дивишся, підніме голову Татарстан і Чечня згадає про свого Шаміля і Дудаєва.
***
Боїтеся закрити небо?!
Ви, меркантильні і слабодухі, відкрийте навстіж свої арсенали – це обійдеться вам дешевше, аніж годувати вічно голодного «русскомировского» ведмедя.

Михайло ІСАК.