Версія для друку Версія для друку

Чума на ваші голови

Колись Красне Поле під Хустом умилося кров’ю юних оборонців Карпатської України.
Сьогодні обличчя майже всієї Соборної України червоніє від крові її захисників, мирних жителів і навіть дітей.
За деякими даними більше півтора мільйона біженців перетнуло західні кордони нашої країни, аби знайти притулок у Європі. Трагічна доля. Сумна статистика.
Та поряд із цим маємо щодня багато фактів, які піднімають наш дух.
Декілька батьків зі своїми синами вже одягли військову форму і відбули на фронт. Наші земляки-заробітчани залишають роботу закордоном, повертаються додому, прощаються з родиною і знов-таки поповнюють лави Збройних Сил України. Серед них є і багатодітні, що як не боляче для сім’ї, надихає.
Є реальні приклади пересилання значних сум нашими земляками із-за кордону на рахунок оборони України.
Приймаємо тимчасово переміщених осіб, збираємо гуманітарну допомогу, плетемо захисні сітки, сформовано підрозділи територіальної оборони.
Не чутно гасел і звичних партійних мемів, що ще не так давно розділяли нас.
Ми єдині як ніколи і це радує, тішить і вселяє реальну надію на перемогу попри відкрите небо. Сьогодні воно відкрите, але прийде час і небеса розверзнуться аби забрати у безодню всіх наших ворогів на чолі із х*лом Путіним.
Ми тримаємося і незборимий козацький дух сталить волю, а зруйновані вщент міста наповнюють серця зневагою до агресора, який прикриваючись фіговим листком спеціальної операції, стає безвольним перед мирною демонстрацією громадян, які синьо-жовтими прапорами і речівками успішно зупиняють колони бронетехніки хваленої 2-ї армії у світі.
Вона ж стане і останньою загарбницькою на українських землях.
Можливо, цієї весни нам не вдасться як дотепер засіяти неозорі лани пшеницею, житом і всякою пашницею. Але всіяна рясно кістками окупантів, вона принесе плоди перемоги.
Бліцкріги породжують у головах демонів марево перемог, та приносять у домівки тих, хто їм вірить, цинкові труни. Чи ще працюють ваші металургійні комбінати за Полярним колом, на Уралі, в Сибіру і на Далекому Сході, зведені нашими предками, запроторені Сталіним у ГУЛаг. Їх праця не мине даремно. Чума на ваші голови проникне і через запаяний цинк.
Ми витримаємо все. Навіть і перегорання від тієї жахливої постійної щоденної інформації, що супроводжує російське просування нашою землею: розбомблена «Мрія», руїни передмість столиці, харківську Салтівку, оточений Маріуполь.
Ми вистоїмо, але знайте, за нами підніметься на визвольну війну горда Грузія, квітуча Молдавія, а там, дивишся, підніме голову Татарстан і Чечня згадає про свого Шаміля і Дудаєва.
***
Боїтеся закрити небо?!
Ви, меркантильні і слабодухі, відкрийте навстіж свої арсенали – це обійдеться вам дешевше, аніж годувати вічно голодного «русскомировского» ведмедя.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар