Версія для друку Версія для друку

Жінки на передовій

Цей матеріал я почала писати саме в той чорний день, що запам’ятається кожному українцю на все життя. В одну мить цінності більшості жителів кардинально змінилися – тепер на першому плані лише здоров’я, спокій і мир. Більше нічого не потрібно. Не вистачає слів висловити вдячність кожному чоловіку, воїну, що стоїть на захисті кордонів та бореться за чисте небо над нашими головами. Та в лавах української армії неодноразово опинялися і жінки, які зовсім скоро – 8 Березня – святкуватимуть свій день. Маємо зараз чудову нагоду згадати тих, хто нічим не поступається в мужності справжнім військовим.
Понад 30 тисяч українських амазонок віддано служить в ЗСУ, і наразі їхня кількість у війську постійно зростає. У кожної своя історія, причина, що привели її на війну. Та всіх об’єднує лише одне – любов до України! Серед них Наталія Борисовська, що в період АТО була неофіційною частиною розвідки, Галина Клемпоуз – гранатометниця, аеророзвідниця, Валерія Бурлакова – стрілець, яка була на передовій під час боїв за Піски і сотні інших волонтерок, медиків, добровольців.
Ще з часів Першої та Другої світових воєн, жінки брали безпосередню участь у всіх процесах. Вони так само вміли добре стріляти, вести окопні бої. Мати, любляча дружина, турботлива сестра чи кохана – вона, нарівні з чоловіком, рішуче і відважно стала на захист Батьківщини і зараз зробить те саме, бо її рідна земля знову в небезпеці. З 2018 року всім, незалежно від статі, надали рівні можливості для проходження строкової військової служби, навчання у військових закладах освіти різного рівня акредитації. Разом з цим жінки стали нести відповідальність під час виконання обов’язків військової служби на рівні з чоловіками. Та зараз це все не важливо, бо те ж відчуття відповідальності за долю рідної держави було в них завжди.
У цей період нахабного російського вторгнення в Україну, ми знову побачили, якими сильними можемо бути ми – жінки. У той час, коли наші батьки, чоловіки, сини воюють на фронті, «слабка» половина підтримує їх в тилу. У всіх ТГ області організовані збори всього необхідного як для військових, так і для біженців. В Іршаві один з найпопулярніших таких пунктів знаходиться в ліцеї №1, де зараз, крім збору провізії і медикаментів, організовують плетіння сіток для бригад. На одному з виробництв одягу більше 20-ти швачок добровільно зголосилися шити військову форму захисникам. Крім цього, ще є дуже багато волонтерок та як мінімум тих, хто просто допомагає коштами.
Тепер, у 21 столітті, окрім високотехнологічної зброї не менше шкоди може нанести й інформація, а особливо неправдива. У цій війні наші жінки також на передовій. Новини про всі події, заклики про допомогу, пошук житла, списки всього необхідного біженцям та військовим публікуються зі швидкістю світла. Іршавчанки, що зараз знаходяться за кордоном, виходять на мітинги проти війни і активно розповідають й показують в соцмережах правду про все, що робить окупант на наших землях.
Жінки – душа України, яка робить її ще сильнішою, здатною витримати будь-які труднощі і пройти всі перешкоди. Це надзвичайна підтримка, яку зараз як ніколи потребують наші захисники. І хоч час тепер не найкращий, і можливо ви далеко від рідних – подзвоніть своїй бабусі, мамі, дружині, подрузі, привітайте зі святом та просто скажіть, як ви їх любите. Адже кожна з них всіма можливими способами працює для того, щоб разом з чоловіками дати гідний відсіч тим, хто колись зазіхнув на нашу Батьківщину.
Зі святом нас, дорогі жінки! Пам’ятайте, разом ми сильні, і жоден ворог нам не страшний.

Богдана РЯБЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар