Його очі світяться з любові,
Його серце сповнене добром,
Й лисини на голові уже доволі,
Але руки не зжурені трудом.
Так можна сказати про Ю.Ю.Варцабу, що мешкає по вулиці Івана Франка в Осої. Від самого народження він жив недалеко від нас на гарній горі Магура, звідки все видно мов на долоні.
Пам’ятаю, коли ще була малою, як Юрій із моїм братом Іваном та сестрою Марією й іншими сільчанами, такі юні, йшли працювати у Берегівський винрадгосп. Робота була не з легких, однак зарплати на прожиття вистачало. У ті часи теж із заробітками було нелегко. Роботу доводилося шукати повсюди.
У далекому 1962 році юнака призвали в армію. А тоді три роки несли солдатську службу. Спочатку – в Санкт-Петербурзі, потім – у Вологді біля Фінського заливу. Після демобілізації повернувся додому і уподобав собі чарівну Марічку Черничко, односільчанку. А згодом і весілля справили.
Та без роботи Юрій не зміг (він з багатодітної сім’ї), тож пішов працювати в Іршаву в міжколгоспбуд. Не одна торгова точка зведена його вмілими руками.
А коли друзі запропонували Юрію йти з ними на завод в Ільницю, одразу погодився. Там цілих два роки фрезерував на верстаті деталі.
І все ж Юрія Варцабу дуже тягло видобувати вугілля. І в 1971 році (тоді і я пішла працювати на завод) уже спустився в лаву шахти «Ільницька».
Виконував і перевиконував норми видобування бурого вугілля, за що мав численні подяки від начальства. А ще медалі, дипломи, грамоти. Був удостоєний свого часу і ордена Леніна.
У 1990 році шахту «Ільницька» закрили і Юрію Варцабі довелося заробляти в Червонограді на шахті Великомостівська-10. Його шахтарський стаж становить 20 років.
− Шахтарська праця не з легких, − каже Юрій Юрійович. − Однак я звик важко трудитися. Бачив, що задарма ніде гроші не платять. Потрібно вкласти чимало сил і енергії, щоб заробити копійку.
Не зміг без діла сидіти Юрій Варцаба і після виходу на пенсію. На річці Синявка він організував колгоспний млин і там молов пшеницю, кукурудзу, «бив» олію. А тоді було з чого, бо навіть підлітки могли заробити у східних областях України – по тонні й більше зерна пшениці, соняшнику. Отож, олія Варцабові була чи не найсмачнішою в окрузі. Тому тяглися до млинаря із кінними упряжками звідусіль.
А ще мельник вмів кожному сказати добре, чуйне слово, дати слушну пораду, когось застерегти від недоброго вчинку.
Скільки зерна перемолов на борошно старанний працівник колгоспу «Перше травня», скільки літрів «набив» запашної олії за 15 років роботи у млині. Часто весь припорошений борошном, але щасливий, що міг робити селянам добро. І грамотами неодноразово нагороджувався правлінням колгоспу.
Ю.Ю.Варцаба з дружиною Марією виховали таких же працьовитих дітей: Марію та Василя.
До слова, і зять Юрія Юрійовича, Федір Федорович Король з Ільниці, колишній працівник міліції, голова села, а нині староста Ільниці, дуже порядна людина.
Двох онуків та одну правнучку має Ю.Ю.Варцаба. На жаль, його дружина (колишня робітниця Іршавської меблевої фабрики) свого часу поховала 20 річну сестру Ганну, потім маму і три роки тому сама відійшла у потойбічні світи. Що поробиш, кожен із нас мусить змиритися із тяжкою втратою.
Із батьком проживає його син Василь. Невістка Марина чудова господиня. А онук, семикласник Василько, ні на крок не відступає від дідика: то просить щось цікаве розповісти, то показати як щось змайструвати, або хоче дідикові й сам допомогти.
Та й зараз Ю.Ю.Варцаба без діла не сидить. І хоч уже 79-й йому пішов, на обійсті тримає корову, сам годує, обласкає худібку. Ось-ось і розтелиться, буде смачне молоко. А на своєму паї вирощує високий урожай кукурудзи. А меле з неї борошно уже вдома на електричному млині. Техніка ж своя. Тож вистачає зерна і худобі, і птиці, і поросяти. А ще і картоплю має для своїх потреб.
Хочу сказати, що Ю.Ю.Варцаба постійно в русі. Як колись, при архімандриті Пахомій, був п’ятнадцять років добровільним касирем у церкві. Далі нову Свято-Георгіївську, що в центрі села, будував. Нині храм є окрасою села.
П’ятнадцять років активіст віддав справі як голова ветеранської організації с.Осій у справах виховання молоді. За це нагороджений Почесною грамотою в честь 30-річчя створення організації ветеранів України. Також має ряд нагород як від колгоспу, так і від православної церкви.
У неділю й свята Ю.Ю.Варцаба поспішає до церкви на службу Божу. Співає на крилосі.
Це духовно багата людина. Майже щодня знаходить час прочитати Біблію, Новий Завіт, Псалтир. Окремо виписує цікаві цитати із Священного Писанія. Тож в духовному знанні йому ніхто не зможе доказати. І мені багато цікавого розповів, зокрема, про премудрого Соломона – царя, котрий мав 700 дружин та ще 300 наложниць. Крім однієї дочки Фараона, яку не зміг підкорити. До слова, ця мудра дочка пожаліла дитятко, що знайшли плаваючого на воді (майбутнього пророка Мойсея).
А ще як майже 400 років (988 – 1380) точилася боротьба за віру. У кінці все ж православіє перемогло.
Псалтирі, похорони теж у компетенції цього чоловіка.
Отож, і надалі нехай Господь обдарує цю хорошу людину здоровими та мирними літами ще на багато літ!
Ганна ЛЯШКО,
с. Осій
