Версія для друку Версія для друку

Творчість наших читачів

Вже пахне весною
Високо в небі пливуть журавлі,
Несуть весну на крилах,
Біжать струмки понад ґрунки,
Де ми зустрілись із тобою.

Радіти треба кожному дню,
Кожній годині і хвилині,
Щоб не дав Бог тобі журбу −
Щоб все було,як нині.

Вечір. Та місяць не заснув,
Котиться тихенько над рікою,
І хмарки сяють в далині
Я знову йду назустріч із тобою.

Матусина заповідь
Дивлюся я на гори і не надивлюся,
Любуюся зорями і не налюбуюся,
І вже ясен-місяць в далині.
Матуся заповідь дає мені:
Ніколи в душі не тужити,
А між людьми зло не творити
Як би важко не було –
Між людьми треба творити тільки добро.
І цю дану мені матусею заповідь
Я даю і тобі:
Ніколи не зупинись ні на хвилину,
Не обійди на дорозі каліку-людину,
І щаслива буде доля твоя,
І Бог подарує тобі многії літа.

Тут живе Марічка
В’ється річка, наче стрічка
Поміж гори й сині скали,
Тут живе Марічка,
Чорні брови й серце добре має.
Ще тільки сонечко з-за гір виглядає,
А Марічка на роботу поспішає
Річка Боржава поруч пропливає,
Яка з гір красу несе.
По дорозі Марічку легінь зустрів,
Із першого погляду покохав її,
Місяць в небі яблуком червонів,
Долю молодятам бажав.
Вже коли в долині трави розквітали,
Біля річки на городі пахла бузина,
Вони весілля всім селом справляли,
Любов і повага з’єднала їх серця.

Ти у мене одна – єдина
Духм’яні дні, духм’яні ночі,
І вітри десь заснули в тишині
Усміхнені юні очі,
Не дають спокою мені.
В росах заснули квітки на мить,
І соловейко затих в гаю,
Тільки струмок із гір біжить,
Тут я дівчину свою зустрів.
Повір, кохана, повір,
Ти у мене одна – єдина,
Красу в очах несеш із синіх гір,
Яка теплом серце моє зігріла.

Марія ЗВОНАР,
с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар