Версія для друку Версія для друку

Про добро і зло

Добро і зло. Ці два поняття зовсім не сумісні. Бо зробити комусь приємне – душа радіє. А творити лукаві діла – ніколи немає спокою на серці.
Та попри все були і будуть злі люди. Ще малою я чула розповідь одної бабусі про дуже лихого чоловіка. Він так знущався зі своєї жінки, що, мовляв, ворогу того не можна бажати.
І ось одного разу при мадярських пір’яниках звинуватив одного прохожого, що той, нібито, від нього вкрав шматок сала. Жандарми знайшли того бідолаху і доставили до місця крадіжки. Вони привселюдно сказали: «Він дістане по заслузі, але ти маєш з’їсти скибку хліба, намащену його кров’ю». Згодився. А того крадія так побили жандарми, що помер на місці. Скарженик мав той хліб таки з’їсти, а чоловіка похоронити.
Другий випадок теж стався при жандармах. Жителька села замельдувала тим, що два солдати рвали від неї сливи. Тоді їх спіймали і на дві години прив’язали за руки, аби висіли на тій сливі. А вона мала на це дивитися…
І ще один випадок,коли одна бідненька жіночка, маючи на вихованні двох малолітніх дітей (вдова) ходила по селу продаючи шкарпетки, в’язані особисто, аби мала хоч якусь копійку прогодувати діточок. Міліціонер, що проходив неподалік, запримітив її, усе відібрав і жінка, плачучи, пішла ні з чим. Тільки промовила:
− Щоб та рука більше ніколи нічого не брала.
І дійсно, у того рука невдовзі відсохла. Він став калікою.
За попередні два випадки Праведний Бог наказав уже не одне покоління.
А це розповіла мені М.Звонар з Осою про свого дідика Івана Кебелеша, котрий свого часу був першим депутатом у селі.
Йому поскаржилася односільчанка на своїх неслухняних дочок,коли йшли з церкви.
− Треба їх вчити, − порадив. Та прискоривши кроки, вимовив, − Але я їх буду вчити палицею!
Пройшла якась мить і він спохватився: «Що я наробив, сказав жінці таке». І чоловік вирішив наздогнати жінку і сказав їй:
− Словом добрим наставляй, ласкою материнською, а не палицею, бо в пеклі за це горітимеш, − ще й пригрозив.
А якось Маріїн дід та недалекий сусід пішли через хащі до верховинців корову купувати. А вже був вечір, то ж попросилися на нічліг, а вранці заберуть корову. Одного вклали на піч, іншого на лавицю. Але той сусід «ненароком» скачався до ґаздині на ліжко. Побачивши це, господар почав його гамселити. Ледве улагодив діло депутат. Розійшлися мирно і з коровою.
А тут пізньою осінню до Івана придибала кума, яка любила випити, Почала просити спиртне. То ж аби куму не розсердити, так їй розтолкував:
− Дорога кумочко, тепер я не маю і півдеци. А як зварю сливовиці, я вам дам знати
− Кумочку, або точно вповісте?, − питає.
Кум перехрестився.
− Точно, точно, не переживайте, − обнадіяв куму.
Кума більше не приходила. Напевне, чекала.
Чимало прикладів можна навести про добро і зло. Але всі ми робімо тільки добро одне одному, милостиню подаваймо, душі спасаймо.

Ганна АНДРІШКО,
с.Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар