Версія для друку Версія для друку

Напередодні Великого посту Свята Церва Христова згадує подію вигнання Адама і Єви з раю

Вершиною Божого створіння є людина. Людина премудро створена Творцем. Вона отримала тіло і безсмертну душу, яка створена за образом і подобою Божою та стала вінцем всього творіння і стала посередником між видимим і невидимим духовним світом. Бог увів її в рай – сад, «насаджений в Едемі, на сході».
Нашим прародителям Адаму і Єві Творець дарував у раю єдину заповідь – не вживати плодів з одного дерева «пізнання добра і зла». Ця заповідь першого посту, першого утримання, була дана людині як випробування, як виховання в людині послуху до свого Творця. І разом з тим, свободу людині Господь не обмежував та попередив про наслідки гріхопадіння. Наслідки гріхопадінням Адама і Єви стали катастрофічними для всього людства.
І ось наступає Великий піст − час духовного відродження для кожного християнина. Церква Христова призначає ці святі дні для нашого спасіння. Дійсно, час Великого посту багато хто з нас сприймає як час важкий. А чимало серед нас є таких людей, які в глибині душі вважають, що піст – нелегка ноша, незрозуміла і навіть непотрібна. Людство сучасного світу думає, що час високих подвигів уже давно минув. Багато хто сьогодні стверджує, що піст уже не так обов’язковий. Тільки забувають люди, що безгрішний і Всесвятий Господь постився на протязі сорока днів перед тим, як прийти і явитися світу.
Сучасне людство пошкоджене гріхами, може вилікуватись покаянням, сльозами і молитвою, але якщо християнин не кається в своїх гріхах, він не може врятуватись. Святитель православної Церкви Василій Великий закликає нас: «Будемо поститися, щоб знову ввійти в рай і врятуватися. Постом оправдайся перед Богом. І в той же час покаяння не може бути без істинної молитви. Молитву святі отці Церкви називають «царицею» всіх добрих діл. Сила благодатного впливу молитви на душу нашу тільки тоді велика, коли вона з’єднана з постом та утриманням, бо піст для молитви те ж, що й крила для птаха, бо піст посилає молитву на небо». Піст, покаяння і молитва тісно пов’язана між собою. Таким чином без посту не може бути істинного покаяння і спасительної молитви, а без покаяння і молитви врятуватися неможливо. Свята Церква у дня Великого посту підносить особливі молитви, прохаючи Господа зміцнити наші сили і спонукати нас на покаяння. Покаяння – це лікування і очищення, це можливість принести Богу добрі плоди.
Гріх сходить з людського серця, діє в його тілі і проявляється в чуттєвих страстях. Диявол намагається, головним чином через тіло, відвернути людину від дороги спасіння. Кожному християнину необхідно так будувати своє життя, щоб тіло було у постійному послуху духу а в цьому йому і допомагає піст і утримання, які служать духовному відродженню. Святитель Василій Великий говорить, що «піст послужив людям для оправдання».
Всі святі праведники Божі строго зберігали піст. Постились і ветхозавітні праведники – Мойсей. Тому і мав можливість розмовляти з Богом на Синайській горі й отримав від Бога заповіді закону Божого. Постився і пророк Ілія і отримав можливість бачити Бога і живим бути взятим на небо. Постились святі апостоли і стали благовісниками Євангелія Христового у всьому світі. Суворо зберігали пости всі святі праведники і подвижники Новозавітньої Церкви.
Читаючи житіє святих, глибоко переконуємося, що всі вони постились і за допомогою молитви та праведного життя сподобились вершин святості. Святитель Григорій Назіанзин пише про апостола Петра, а Климент Олександрійський – про святого євангеліста Матфея, що всі вони у дні Великого посту їли тільки зерна злаків. Преподобні Симеон Стовпник, Герасим і Феодор Сикеот у дні всього Великого Посту нічого не їли, а тільки причащалися Святих Таїнств Христових. Все життя праведного Іоанна Хрестителя було суцільним єдиним постом.
Дійсно, «всі святі свідчать про піст і про своє утримання. Все життя святих і блаженних людей зобов’язує нас до нього» − говорить святитель Василій Великий.
Християнський піст – невід’ємна сторона християнського життя. Він має значення самого необхідного і могутнього засобу в діяльному благочестивому житті християнської сім’ї і суспільства.
Що ж потрібно для того, хто приступає до покаяння, до сповіді? Від того, хто кається, потрібний свідомий осуд своїх гріхів, твердий намір виправити своє життя, необхідна віра в Ісуса Христа і надія на Його милосердя. І кожний, хто приступає до покаяння повинен побачити свої гріхи. Нам потрібно мати щире бажання і намір змінити своє гріховне життя, примиритися з Богом і ближніми.
Від нас потрібна віра в Ісуса Христа і надія на Його милосердя. Нам необхідно «мати віру Божу» (Мк. 11,23). Господь говорить нам: «По вірі вашій буде вам» (Мф. 9,29).
Сердечно вітаю всіх Вас з Великим Постом! Мира Божого Вам, християнської любові, благодаті Божої та вічного спасіння!

Василій ІГНАТ,
протоієрей, м. Іршава.

Ваш отзыв

Ваш коментар