Версія для друку Версія для друку

Увага влади і обіцянки громади

Однією з туристичних візитівок Іршави та чи не найбільш пізнаваних об’єктів міста є арочний транспортний міст. Збудований за часів Чехословацької республіки він став наглядним прикладом якісних змін, які відбувалися у тодішній Підкарпатській Русі. Людська пам’ять не зберегла для нас якихось відомостей як проходило саме будівництво і цю прогалину намагаємося заповнити за допомогою архівних документів. Декілька років цілеспрямованого пошуку дали перші результати і хоча інформація поки що не є повною, та все ж таки, привідкриває для нас забуту історію будівництва цієї оригінальної пам’ятки.
Серед багатьох проблем, які потребували першочергового вирішення, стояло питання будівництва нового залізобетонного транспортного мосту через річку Іршавку, що мав налагодити зручне сполучення, як для населення самої Іршави, так і для всього регіону. Старий, дерев’яний міст, збудований у 1873 році, уже був непридатний до активної експлуатації і вимагав заміни. І хоча наявні документи не дозволяють у повному обсязі дізнатися про будівництво такої знакової споруди, та все ж таки відкривають невідому до цього часу інформацію.
Влада, як місцева, так і крайова, це добре розуміла і вже у 1924 році почалася підготовка до будівництва. Зокрема, 14 грудня 1924 року комітатське управління міста Мукачева звернулося до головного уряду в Іршаві. Лист за №37779 свідчить: «На підставі наказу Міністерства громадських робіт Підкарпатської Русі в Ужгороді від 3 грудня 1924 року за №12257, з метою надання внесків на будівництво мосту №10 комітатської дороги Сільце-Білки прибути в суботу, 27 грудня ц.р., о 4-й годині дня до залізоробного заводу у селі Довге. Скликаються зацікавлені представники сіл та інші зацікавлені сторони. Комісія головної служби проведе розгляд з представниками місцевої влади». Уже через тиждень, 20 грудня, окружний уряд розіслав нотарським урядам сіл Іршави, Сільця, Кам’янського, Білок, Броду, Загаття, Мідяниці та керівництву Довжанського залізоробного заводу (залізарні) відповідні листи про призначені збори з припискою «Терміново», що свідчило про важливість справи.
Згідно заявленим документам 27 грудня 1924 року у Іршаві відбулися загальні збори, на яких головним чином стояло питання про співфінансування будівельних робіт зі сторони сільських громад у зв’язку із спорудженням мосту. Протокол засвідчує, що у зборах взяли участь Іван Андрейко – заступник голови комітатського уряду в Мукачеві, Ріхард Душек – головний служний в Іршаві; Густав Кремлачек – секретар зборів; Михайло Кобаль – староста села Собатино; Юрій Гускі (?) – староста села Мідяниця; Михайло Лендєл – представник від села Іршава; Юрій Білинець – староста села та Микола Желізяк, як представник громади Білок; Іван Сушанин – представник від села Сільце; інженер Станіслав Гоужвіц – представник залізоробного заводу с.Довге; Іван Бабинець – староста села Брід.
Заступник жупанського уряду Іван Андрейко повідомив про спорудження транспортного мосту через річку Іршаву на дорозі Сільце-Білки і запропонував представникам громад прилучитися до проєкту та вибрати спосіб, як посприяти цьому будівництву. Але, в той же час наголосив, що участь є суто добровільна.
Присутні сільські представники підтвердили готовність внести фінансовий внесок відповідно до своїх матеріальних можливостей, але залишають за собою вибір, якою мірою та яким чином це буде відбуватися. Перш за все це може бути як натуральна робоча сила.
Свою готовність взяти участь у проєкті підтвердив і представник довжанського залізоробного заводу. Він повідомив, що підприємство готове поставити частину матеріалу за домовленою ціною, якщо вони будуть спрямовані на витрати до 20 000 кг. Тому потрібно остаточно домовитися про розмір цієї допомоги, так як, у майбутньому, під час ремонту це буде важким тягарем.
Про результати засідання було повідомлено представництва сіл Іршава, Білки, Брід та Хмільник з припискою про те, що відповідь про благодійний фінансовий внесок має бути отримана до визначеного терміну, тобто до 25 лютого. Окремим листом від 5 лютого 1925 року головний службовий уряд в Іршаві також звернувся до дирекції залізоробного заводу у Довгому з проханням до 25 лютого повідомити про свою частку у фінансуванні будівництва мосту. Невдовзі керівництво заводу повідомило, що готове допомогти у роботі з залізом, або поставити чавунні матеріали (поручні, чи подібні частини). Також це можуть бути скоби для риштувань, або ковальські роботи.
Тим не менше, справа про допомогу просувалася вкрай незадовільно і на встановлений строк сільські громади відповіді не надали. Тому комітатський уряд в Мукачеві 9 березня 1925 року повторно звертається до окружного уряду в Іршаві з проханням надати відповідь протягом наступних 8-ми днів. У відповідь окружна влада повідомила, що нотаріальна влада Іршави та Білок на запит не відповіли і тому просять продовжити встановлений термін до кінця березня.
Останню крапку у цій справі поставив лист головного службового уряду в Іршаві на ім’я комітської влади в Мукачеві, у якому повідомлялося: «На ваш лист за №6354 від 9 березня 1925 року відповідаємо, що сільські уряди та залізоробний завод у Довгому не мають наміру будь-яким чином сприяти цьому будівництву і виправдовуються, що повністю обтяжені іншими натуральними роботами та фінансовими витратами».
Таким чином благодійна допомога від громад, на яку сподівалася комітатська влада, не отримала підтримки і питання будівництва мосту залишилося відкритим.
(Далі буде…)

Дослідження підготовлено в рамках роботи секції МАНУ.
Ксенія Рацин,
учениця 11 класу Іршавського ліцею,
Андрій Світлинець,
керівник секції «Історичне краєзнавство» МАНУ; директор історико-краєзнавчого музею Іршавського МЦПО.

Ваш отзыв

Ваш коментар