Версія для друку Версія для друку

Про виведення радянських військ із Афганістану з проєкцією на сьогодення

15 лютого 1989-го закінчилося виведення обмеженого контингенту радянських військ із Афганістану. Ця війна, яка тривала майже 10 років, із грудня-1979, залишила по собі тяжкі наслідки, чимало з яких відчуваються
донині, зокрема щодо соціального захисту її учасників і сімей загиблих.
Ще 7 квітня 1988-го міністр оборони СРСР маршал Язов підписав директиву, в якій ішлося: «Виведення військ, якщо будуть підписані Женевські угоди між Афганістаном і Пакистаном, організувати згідно із затвердженим планом − із 15 травня 1988 по 15 лютого 1989 рр. у два етапи». Відтак у перші три місяці визначеного часу ДРА покинули 50 183 військовослужбовці, ще 50 100 стали повертатися в СРСР із 15 серпня й до завершення процесу.
На сьогоднішній день в Україні проживає близько 150 000 учасників війни в ДРА. Серед них 18 000 поранених, 3 969 осіб із інвалідністю. Без підтримки синів залишилися 1 811 батьків та 3 429 матерів. Овдовіли 505 молодих жінок, стали сиротами 711 дітей. Загинули З 420 військовослужбовців із України.
Закарпаття, у свою чергу, теж мусило рекрутувати хлопців. Зараз у області налічуються З 574 учасники бойових дій у ДРА, з них 313 мешкають в Ужгороді та Ужгородському районі. 53 наші «афганці» загинули на тій війні, 4 − пропали без вісті, 63 −повернулися інвалідами. Померли від пораненьта контузій, які несумісні з життям,-88.174 краян нагороджені орденами СРСР. Високе звання Героя Радянського Союзу отримав тоді старший лейтенант Сергій Козлов із Виноградова. Кавалерами двох і більше орденів стали майор Федір Кохан із Чинадійова, підполковник Олександр Покутняк із Мукачева, сержант Володимир Герасим із Горінчова, підполковник Микола Маліков із Обави, прапорщик Йосиф Берні з Берегова, а також ужгородці: полковники Олександр Будєєв, Олександр Беспалько й Іван Панькулич, підполковник Володимир Куло, сержант Іван Долгош (військові звання подані ті, які були на момент нагородження).
Найбільший термін на бойових діях у ДРА провели старший прапорщик Володимир Конончук із Ужгорода (з лютого1980 по серпень1982 та з вересня 1983-го по вересень 1985 рр.) і вже згаданий Йосиф Берні (з лютого1980 по серпень1981, із вересня1982 по березень1983 та з березня 1984-го по грудень 1985 рр.).
Ця стаття не буде повною, якщо не проінформувати про втрати союзників та противників Обмеженого контингенту радянських військ у Афганістані. За офіційною статистикою СРСР, із 1979 по 1989 роки було вбито 15 501 військовослужбовця, поранено − 54 тисячі, захворіли − 414 тисяч, пропали без вісті − 333 (Хоча у Вікіпедії подається й оцінка незалежних дослідників, за якою втрати радянської армії склали склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими). В армії ДРА вбито 100 000, поранено – 500 000, захворіли – 800 000 (а от за неофіційними даними міжнародних організацій, центрів підготовки моджахедів в Пакистані й Ірані – відповідно 100 000, 350 000 та 700 000). По втратах моджахедів офіційні й неофіційні цифри майже збігаються: вбито 200 – 300 тисяч осіб, поранено − близько мільйона, пропали без вісті − 26 000. Втрати цивільного населення Афганістану сягнули до 2 000 000 людей.
На той час Бен-Ладен уже знайшов притулок у Пакистані. Паралельно США планували побудувати демократичну передову країну в мусульманському світі. Щоб успішно вирішити це питання, треба було реформувати суспільство, почати з нової сторінки функціонування сил безпеки, армії, поліції та громадянських судів. Але всі ці наміри пробуксовували з самого початку й до минулого року, незважаючи на гігантські грошові вливання.
За даними офіційних державних органів цієї країни, за період із 2002 по 2021-й Сполучені Штати вклали в ДРА 2 трильйони 230 мільярдів доларів, у той час як в армію США в Афганістані − до 820 млрд дол. За інформацією одного з відомих аналітиків військової та розвідувальної справи в США, колишнього радянського розвідника підполковника Юрія Швеця, котрий емігрував до Штатів у 1990-х, американська військова адміністрація навчилася контролювати територію ДРА, запобігати терористичним актам «малою кров’ю». Цю нелегку функцію виконували приблизно 2 400 американських солдат і офіцерів, його величність долар та приблизно 70 000 агентів безпеки з числа місцевого населення. У 2005 – 2007 роках ці сили захопили й передали в суд до США понад 10 000 моджахедів, ліквідували більш ніж 120 000 чоловік. При цьому втрати Сполучених Штатів за 20 літ бойових дій становили 2 300 військовослужбовців. Це, безперечно, − перемога американців. Слід відзначити, що з лютого 2020 по липень 2021 (за 17 місяців) вони не втратили жодного бійця.
Однак із червня 2018-го в Афганістані для американців пішло щось не так. По-перше, рішенням тодішнього президента США Дональда Трампа були амністовані всі 10 000 моджахедів, яких терористичні організації мусульманських країн переправили в 2019-му в Пакистан і Афганістан.
По-друге, Пентагон у 2018 році провів аудит фінансових і матеріальних витрат армії Афганістану, і з’ясувалося, що третина її особового складу та сил безпеки числяться лише на папері. Афганська армія за штатним розписом
налічувала 320 000 бійців і офіцерів, а з них понад 100 000 чоловік − фікція, обман, корупція. На цих людей вантажний літак США привозив долари в штаби корпусів, дивізій, полків і батальйонів. Керівництво якусь частину залишало собі, а решту віддавало вниз по вертикалі. Верхівка Пентагону була від цього в шоці. Почалося розслідування, яке показало, що командування американських сил в Афганістані загрузло в шкурних питаннях. Військові звання, посади, премії, оклади, різні бонуси стали для них вище всього. Тому Трамп, який і сам був замішаний у різних корупційних схемах, але в таких масштабах − ніколи, прийняв рішення вивести звідти війська й поставити на цьому крапку. На жаль, розгрібати все довелося новому президенту Джозефу Байдену. Співдружності розвідок США підтвердили правдивість цієї інформації.
Багато американських аналітиків, у тому числі й підполковник Швець, вважають, що основними причинами невдалої політики й фіаско в Афганістані в останні роки є:
родоплемінні відносини в Афганістані та слабка робота по зниженню їх впливу на суспільне життя;
слабко організована структура інститутів влади;
корупція, корупція і ще раз корупція − у власних структурах Афганістану, а потім і воєнних США.
Ось такі уроки історії!
Р. S. Автор висловлює велику вдячність за допомогу в підготовці цієї статті генерал-майору Віталію Раєвському, віце-президенту Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців і ветеранів Збройних Сил, учаснику бойових дій в Афганістані в 1985- 1987рр., командиру 56-ї Окремої десантно-штурмової бригади.

Полковник
Володимир КУЛО,
перший заступник голови Закарпатської обласної
Організації ветеранів
України

Ваш отзыв

Ваш коментар