Про ярмо
Ми ярмо комуністичне
Скинули, збороли.
Та на нове, буржуїнське,
Тут же напоролись.
Все колись було державне –
Фабрики, заводи,
Профспілки і комсомол,
Партія й народи.
Всім складним
Цим господарством
Керував один генсек –
Геніальний, непомильний,
Всюди був його портрет.
Було так, що помирав він,
Мінялись портрети,
Вірніш, новий лик вставляли
У старі багети.
Молитов, ікон, хрестів
Влада не терпіла.
Вона Бога із генсека
Сотворить хотіла.
Була в неї пропаганда,
Збори, політклуби,
Та байдуже це сприймали
Пересічні люди.
Бога з грішного генсека
Так і не зліпили.
Та державу премогутню
Здуру розвалили.
Сталось так: докерувались
Грішні партократи,
Все пішло в них шкереберть,
Прийшли демократи.
Симпатичні, миловидні,
Вишиванки і хрести,
Але з вовчим апетитом
Почали усе гребсти.
Не самі, бо й комуняки,
До цього приклались
Тільки люди,
Ґазди всього,
В мінусі зостались.
Домни, шахти і заводи,
Землю, пароплави,
Газ, електрику і надра −
Приватизували.
Пояснили: є підстава
Для цього законна:
Демократія в державі,
Новизна, реформа!
Не забули й про народ
Ці скоробагатьки –
Дарували скруту й злидні
Звісно ж, і податки.
Бо тоді народ для влади
Чемний і покірний,
Коли ходить як жебрак,
Словом, коли бідний.
Бо як, вибори прийдуть,
Кожному, хто злидень,
Всунуть суму у кишеню –
Крадених сто гривень.
Олігархи дають більше,
Але в хитрих клерків
Осідають у кишенях
Крадені пожертви.
Тож біда одну біду
Так і поганяє –
Той, хто кинув нас туди
Зиск великий має:
Одному не додали
Іншому – дісталось.
Якось так в нас в Україні
Життя гірко склалось.
Переплюнули червоних
Нові буржуїни,
Бо багату Україну
Кинули в руїну.
Був народ, і є в ярмі,
Стогне аж конає.
Буржуїн останні сили
З нього витискає.
Не радійте дуже з цього
Пани-буржуїни.
Скине ще вас і закопле
Народ України.
Пам’ятник вам на могилі
Гідний вас спорудить:
Ярмо з чорного граніту
Й підпис: «Всім так буде.
Хто посміє із народом
Подібне робити,
Територія ще є,
Де вас хоронити».
***
Судять наших буржуїнів
По цілому світу.
У нас не можна –
Вони входять
В державну еліту.
Буржуїнів називають
Словом олігархи,
Та ніяк не можуть взяти
Їх за грішні пархи.
Про курник
(оновлена редакція)
Український наш політик,
Має в тому щастя:
«Не вдалось мені зробити
Й цьому хай не вдасться.»
Ще від пана Кравчука
Так в нас повелося
Та й поїхало-пішло
Тягнеться і досі.
Ті, що були вже при владі,
Завжди «розумніші»,
Хоч їх виборець відкинув,
Аніж теперішні.
Все погано, все недобре,
Все під мікроскопом
В тих, що владу нині мають
Йдуть нерівним кроком.
Тому й топчемось на місці,
Тягнем ріпку, тягнем,
Що в твердім засіла ґрунті,
Й маєм те, що маєм.
Цю політику шкідливу
Годі зупинити.
Та прикладом з курника
Можна пояснити:
Як захоче один півень
Курку потоптати,
Два відразу поспішають
Геть його зганяти.
Ходять кури невеселі,
Журяться, сердешні
Їхні яйця всі ялові –
Хіба на яєчню.
У сусідів на розплід
Той курник купує
Справні яйця, бо у них
Розруха панує.
Михайло ЦІЦАК
с. Імстичово
