Версія для друку Версія для друку

33 роки болю і пам’яті

Під похмурим сірим дощовим зимовим небом поодинці чи по двоє-троє через іршавський міст ішли статечні чоловіки. Дехто курив. Хтось мовчав. Інші – пробували жартувати…
Відчувалося, що між ними присутня об’єднуюча певна сила. Жителі міста вже давно знають – цього дня, у велике християнське свято Стрітення Господнього у сквер над Іршавкою до пам’ятника невинно убієнним, який символізує фігура Авеля, ідуть ось уже кілька десятиліть колишні воїни-афганці. Хоча їх, колишніх, не буває.

SONY DSC

Бо не стираються з пам’яті епізоди боїв, власні поранення і втрати друзів. І зимовий дощ вперемішку зі сльозами стікає по суворих обличчях.
Мітинг, приурочений 33-ій річниці виведення обмеженого контингенту радянських військ із Республіки Афганістан відкривається покладанням корзини квітів головою районного Товариства УСВА Володимиром Горзовим та головою Іршавської міської ради Віктором Симканинцем.
Звучить Гімн України, виконаний наживо десятками ветеранів, за яким слово надається голові їх Товариства Володимиру Михайловичу.
Сьогодні святковий і одночасно трагічний день. 33 роки тому відбулось виведення військ з Афганістану.
Ця війна назавжди залишиться в пам’яті нашого народу, батьків і матерів, які втратили своїх синів, простих солдатів, а день, 15 лютого, − як день пам’яті всіх загиблих.
Афганська війна − найбільш трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин.
По різному склалася доля нас, юнаків, які повернулися живими з Афганістану. Важкою була адаптація до мирного життя, напевно, не легшою, ніж випробування боями. Ще й досі сняться гори, походи, стрілянина бою, і друзі, яких втратили, або зранені і душевно спустошені повернулися додому.
Сьогодні афганці, як були, так і залишилися спадкоємцями бойової слави і є носіями непідкупного, справжнього патріотизму.

SONY DSC

В пекельні землі Афгану ми йшли безвусими юнаками, звідти поверталися досвідченими воїнами, справжніми чоловіками, загартованими тяжкими буднями «чужої» війни. З тих часів і до сьогодні нас об’єднує дух бойового братерства, де високо цінуються взаємовиручка, честь і гідність. Ми, як ніхто, знаємо справжню ціну війни і миру, вміємо дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє, за долю прийдешніх поколінь. Ми є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служіння народу та державі у наші дні.
З глибокою шаною згадуємо сьогодні усіх, хто загинув під час виконання свого військового обов’язку за межами України, з глибоким болем згадуючи війну в Афганістані.
А всім нам, хто пройшов нелегкий бойовий шлях, бажаю міцного здоров’я, щастя й миру, успіхів у праці та добробуту в родинах.
Естафету виступів приймає Іршавський міський голова Віктор Симканинець. Віктор Андрійович наголошує на тому, що саме такі наші земляки, які вже пройшли горнило війни, залишаються нині, у складний період протистояння із північним агресором найбільш витриманими і здатними протистояти панічним настроям.
Священники о. Іван Совтан та о. Василь Ігнат відслужили панахиду.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар