Версія для друку Версія для друку

Поталанило тим, кого вона навчала

Івашковиця… Невеличке гірське село, окрасою якого є початкова школа, а вже її окрасою – педагогічний колектив жінок, які вдосвіта однією стежиною, в один і той же час прямують до школи.
30 років із Підгірного до Івашковиці у різні пори року: у погоду і негоду прямувала Ганна Павлівна Цільо, яка народилася в селі Волоське (нині Підгірне).
Навчалася в місцевій восьмирічній школі, а після її закінчення продовжувала навчання в Іршавській середній школі. Вступила до УжДУ на заочне відділення філологічного факультету. Одноразово і навчалася, і працювала в 1971 році піонервожатою у Климовицькій восьмирічній школі, а вже через рік – переведена вчителем початкових класів у селі Івашковиця. Зразу колектив запримітив у Ганни Павлівни енергійність, відповідальність, професійність. І вже через рік обрали її директором цієї ж школи.
Ось саме тут, з 1972 року і почалися її як життєві, так і педагогічні здобутки та заслуги.
До речі, саме школа поєднала її долю з симпатичним та працьовитим Іваном Васильовичем, з яким і одружилася.
За високу професійну майстерність, вагомі досягнення у справі навчання та виховання учнів початкових класів, творчий підхід до роботи, за сумлінну працю Ганна Павлівна має чимало нагород.
«Я старалася, щоб дати учням, моїм маленьким вихованцям, глибокі та міцні знання», − нині, будучи на заслуженому відпочинку, згадує вона.
Її уроки відзначалися творчим підходом, чіткістю побудови кожного уроку.
Хоча вже кілька років Ганна Павлівна не працює педагогом у зв’язку з виходом на пенсію (за вислугою літ), її учні, колеги, батьки добрим словом згадують доброзичливу, щиру, відповідальну, любиму вчительку. Завжди раді зустрічі з нею. Бо і вона радіє, що в їх житті склалося все добре. Одним словом, поталанило тим, кого навчала Ганна Павлівна.
Має щастя вона і в особистій долі. Разом із своїм чоловіком Іваном Васильовичем виховали дочку Іванку, нині вчителька математики Підгірнянської гімназії та сина Олександра, – вони нині їхня гордість. Та найбільша радість для них – від онуків Олександра та Євгена.
Ось такі вчителі потрібні сучасній школі – професіонали, душею щирі. Від усіх нас, колего, Вам доброго здоров’я, щасливого радісного життя!

Наталія Данканич,
вчителька Підгірнянської
гімназії

Ваш отзыв

Ваш коментар