Вступне слово не старіє навіть перед Старим-Новим роком. Саме тому, не змінивши ціпершірядки розлогого інтерв’ю із головами територіальних громад ми додаємо ще декілька питань, які дійсно залишаються актуальними.. Ця, уже друга текстова подача розмови дасть можливість жителям різних громад дещо змістовніше зрозуміти ситуацію у своєму середовищі, а також, що властиво нам,по-хорошому, «зазирнути» за сусідський одвірок.
Віктор Симканич:
SONY DSC
Підходячи до наступного питання щодо року роботи на перспективу, як я вже казав, що перший рік – це робота над аналізом, прийняли бюджет по тих макропоказниках, які були нам передані з районних структур, ми побачили, де в нас є певні фінансово-організаційні перекоси, намагалися їх усувати. У бюджеті на 2022 рік це все вже враховано, щодо перспективи – 2021 рік було направлено на розробку стратегії нашої територіальної громади, яка вже є на завершальному етапі. Думаю, що вже прийдемо до її громадського обговорення і найближчим часом вона буде прийнята. У стратегії ми намагалися з робочою групою, до якої залучені широкі кола громадськості – спеціалістів, депутатів, відобразити ті всі нагальні проблеми, які є, вважаю, в кожній громаді, і першочергово намагатися їх вирішити. Реально оцінюючи прийнятий бюджет, можу сказати, що це бюджет на утримання і забезпечення надання послуг нашим громадянам. Тобто, утримання тих структурних підрозділів, які були створені й надають послуги населенню. Це ті надходження, які формує сама громада і дотації, субвенції, які надає держава. Їх достатньо саме для того, щоб утримати ті структури, які є у підпорядкуванні нашої громади і надати якісні послуги нашим громадянам.
У першу чергу, це завдяки програмі U-Lead з Європою, нами було створено центр надання адміністративних послуг, який почав роботу з квітня. Він значно полегшив роботу виконавчому комітету, тобто всі бюрократичні довідки, різного роду послуги були передані на Центр надання адмінпослуг. Також створили віддалені робочі місця у кожному старостинському окрузі, з відповідним програмним забезпеченням, де люди можуть отримати ці послуги і їм не потрібно кудись їхати, тобто це все роблять наші спеціалісти. Мені приємно відзначити, що ми перші в області поклали функції реєстрації актів цивільного стану на Центр адмінпослуг. Цим займаються вже в Центрі, тобто, ми можемо більше сконцентруватися на організації роботи як виконкому, так і сільради: по суті, цей Центр виконує свої функції, вони працюють з жителями.
−Якщо говорити про реформи в цьому плані, то вони є позитивними?
− Ми бачимо позитив в Центрі надання адмінпослуг. З кожним місяцем кількість послуг в Центрі збільшується. Приємно, що ми цей проєкт організували з грантовими організаціями, міжнародними, які надають підтримку новоствореним громадам. Цього року в нас також запрацював поліцейський офіцер громади, це теж спільний проєкт нашої громади з МВС і американськими грантовими фондами, які провели навчання нашого офіцера громади, а його діяльність стала забезпеченою відповідним транспортом і обладнанням, яке дає можливість офіцеру сконцентруватися на виконанні своїх обов’язків. Подібна співпраця принесла досить значний ефект. Я думаю, що ця ідея – поліцейського громади, себе виправдала. Можу акцентувати на тому, що більшу підтримку ми отримуємо саме від міжнародних організацій. Також цього року стартувало створення Центру первинної медичної допомоги. У зв’язку з тим, що наша громада створена на межі двох районів, у територіальній громаді склалося так, що в нас амбулаторії ЗП-СМ входили, одні до Іршавського міського центру надання медичної допомоги, а в Липецькій Поляні – до Хустського центру первинної медичної допомоги. Подібна ситуація певним чином розбалансувала роботу цих закладів. Тепер ми вже створили свій, і він діє як юридична особа: проходить саме всі процедури для отримання відповідної ліцензії для надання послуг. Є підстави реально сподіватися, що вже в першому півріччі даний комунальний заклад повноцінно запрацює в нашій тергромаді. Вірю, що буде більше в нас із депутатами можливостей впливати на розвиток цієї медичної установи, і, думаю, що це дасть можливість покращити надання медичних послуг.
Це такі першочергові кроки організаційного плану, створення таких структур, в першу чергу, будуть направлені на надання послуг нашим жителям. І ще, доповню наших колег, вони сказали, що дуже багато об’єктів, які вже прописані в стратегії, що потребують серйозних капіталовкладень, це і добудова шкіл, і ремонт садочків, і ремонт амбулаторій, і будинків культури і т.д., комунальних доріг, які дадуть нам можливість системно звертатися до органів державної влади щодо можливості реалізації даних проєктів.
Віктор Симканинець:
− Що ще можна додати. Для самої Іршави, іще, можливо, Ільниці, досить проблемним питанням стали багатоповерхівки. Сьогодні держава пішла шляхом створення ОСББ, в тому плані, щоб самоорганізовуватися, створювати юридичну особу, і бути у відносинах як із міськрадою, так і з будь-якими грантами, організаціями, в різних аспектах життя – як забезпечення функціонування самої будівлі, так і стосовно кредитів, заключення договорів на вивезення сміття, організаційні моменти і так далі.
Цього року нам вперше вдалося виділити для початку 300 тисяч гривень для всіх тих, хто забажав створити ОСББ як юридичну особу, допомогти їм зробити повністю документацію на будівлі, надати кошти на співфінансування проєктів. І це питання в нас зрушили з мертвої точки. Ми майже створили більше як 6 ОСББ. У 2022-ому році цю практику продовжимо − виділимо кошти для того, щоб співфінансувати проєкти ОСББ по тих чи інших моментах. В основному це стосуватиметься утеплення фасадів, дахів, під’їздів, очистку підвалів, системи оновлення каналізації і т.д.
Багато є звернень від будинків, які не мають такого об’єднання. Суть їх зводиться десь до вимог довести їх до певного рівня функціонування, тобто замінити дах, вікна, очистити підвали, замінити труби водопостачання, і лише після того вони готові створити ОСББ.
Законодавець дещо по-іншому на все це дивиться: якщо люди не захочуть створювати ОСББ, то сьогодні є так звана програма проведення конкурсу на управителя, який міг би виграти його і взяти їх, так би мовити, «під себе» і укладати договори, в такому, навіть вимушеному порядку, з жителями тих чи інших будинків. Але цього року, думаю, що ми підемо ще на те аби разом із людьми створити проєкти по заміні дахів, забезпечити можливість нормального ремонту, далі там процес безповоротний: або − або. Або жителі самоорганізовуються і щось роблять, або то буде процес, який ні до чого доброго не призведе. І це треба розуміти. Тому що сьогодні лише ми самі зможемо собі допомогти.
Тепер щодо таких моментів: село, однозначно, не до села. Ті, які ввійшли в територіальну громаду, проблеми мають різні. Наприклад, для Ільниці зараз стає наріжним таке питання, як каналізація, яка б могла сполучати Ільницю з Іршавою. І це вже − потреба часу. Скажімо, таке, чого поки що не потребують інші села, у нас десь стоїть наріжним каменем питання доведення до логічного завершення − це всі ті підприємства, які колись були масштабними на території Іршави і Ільниці. Вони мали державні акти на постійне користування землею, потім створилися на їх територіях багато підприємців або власників, сьогодні проводимо повну, скажімо так, роботу щодо того, щоб люди за це платили. Тому, що ніхто добровільно не йде заявляти про себе: ми створили приватну фірму, викупили майно, ми собі власники, а із землею що? Земля повинна мати господаря і за неї повинно сплачуватися. Є дуже проблемним питання паїв. Тому, що маса паїв залишилася не витребуваною, громадяни вважають, що отримавши сертифікат на право володіння паєм, вони вже є власниками. А це зовсім не так. Якщо ще рік-два люди будуть держати ті сертифікати десь під периною, або просто в серванті, то залишаться повністю без можливості отримати законний їм пай, ту землю, яку могли ще сьогодні отоварити. Ну і однозначно – податок, який сьогодні десь прогнозується державою на оплату землі, теж дасть свій результат, тому що не досить тільки отримати землю, але й треба правильно нею розпорядитися.
−Це − як фінансовий вплив?
− Так, так. Ну, не всі зможуть нею розпорядитися − здати в оренду, тому що не у всіх селах вона буде затребуваною. Можливо, навіть буде такий реверс, що люди будуть потрохи її повертати, або просто її не оформляти. Ну, це десь теж такі питання виникнуть. Для нас зараз ці питання досить так важливі, тому що це основний ресурс, або джерело надходжень коштів у бюджет.
Але погоджуюся, що сьогодні бюджет − на утримання і на проживання всіх установ, які є на території громади. Можливо, що якщо нічого не зміниться, тому що ви бачите, держава піднімає заробітну плату, це однозначно веде до того, що на місцях їх треба десь знайти. А це б’є по податкових надходженнях. Тобто, якщо ми б і знайшли за рік якийсь ресурс, зібрали більше коштів, то цього року, плануючи вже підйом на 8,4% ріст заробітної плати, ми, практично те, що збираємо, знову виходимо в нуль. Не приймаючи різких кроків або таких заходів щодо укрупнення, об’єднання ми нічого не доб’ємося.
Сьогодні такими структурними, системними у нас залишаються заклади освіти. Я включаю сюди основну, дошкільну, позашкільну. Держава сьогодні гарантує безкоштовну освіту. І обов’язковою − загальну середню освіту. Я її бачу так: це не субвенція вчителю, в чому тоді заключається безкоштовна освіта, в тому, щоб учителю дати заробітну плату, а що тоді говорити за безплатний підручник, за безплатний підвіз учнів до школи, за тепло в школі, за харчування дітей, спортивні площадки? Тобто, що ми сьогодні розуміємо під безкоштовною освітою? Безкоштовного вчителя! Якщо освіта, то вона повинна бути в комплексі. Тому,наприклад, якщо навіть сьогодні субвенції вистачало б, не маючи можливості забезпечити школи опаленням, підвозом дітей, електроенергією, можливість закупки відповідного інвентарю для школи, або оплати техпрацівників, то така школа, як така, працювати не буде. Це теж десь на рівні держави мало б проговорюватись. Хоча, навпаки, ми бачимо ще більші виклики: це наповнюваність класів – більше 25, це не поділ після 31 тому, що якщо менше, то доплачується із місцевого бюджету, всі інші, крім субвенції, повністю на плечах органів місцевого самоврядування. Я розумію так, що сьогодні дитина, яка народилася в Києві, Дніпрі, Запоріжжі, в Крайній Мартинці, в Білках, має бути в однакових умовах щодо отримання якісної освіти. Незалежно від того, де вона народилася, який потенціал місцевої влади щодо забезпечення навчального закладу.
−А у нас, по-суті, Іршава, умовно кажучи, зі Смологовицею?
−Так.
− Вже різні?
− Однозначно. Тому треба дивитися на це широкомасштабно. Як з нашого боку, ми не можемо відмовлятися, тому що це наші діти, наші заклади і т.д. Ми є власниками, засновниками, але із боку держави повинно бути трохи в інакшому десь плані, у іншому масштабі: не весь час урізка субвенцій, десь зменшення цільових програм і т.д.
Є в нас нюанс − ПДФО. Нам зараз багато говорять, що ми вам збільшимо надходження ПДФО і воно вирішить всі питання, які виникають на місцях. Я б сьогодні навіть пропонував залишити органи місцевого самоврядування можливість аналізу у податковій системі. Це дало б змогу занесення людей, які сплачують місцеві податки, можливість контролю, їх нарахування і сплати, оскільки ми робимо в сліпу, не маємо бази даних, хто, в якій кількості і в який час сплачував. Ми все це робимо паралельно із податковою. Податкова направляє всі земельні і інші нарахування, хоча і ми докладаємо своїх зусиль, щоб всі отримали на руки, але є, скажімо, такий нюанс. Наприклад, два-три роки ми вносимо тих самих людей в базу даних і чомусь вони можуть навіть «зникнути». Якщо б це було десь і в руках місцевої влади, то ми могли б спокійно, нормально володіти всіма моментами збору податків за місцем призначення. Ми не говоримо про державні податки, які розщеплюються і йдуть десь в Київ і т. д. Тому ми мусимо мати доступ і до цих даних.
Щодо землі. Якщо нам передали більшість земель, які знаходилися за межами населеного пункту, то в повному обсязі ми ними не можемо розпоряджатися. Сьогодні й так є фактор Держгеокадастру, який вносить свої нюанси, сьогодні є ті ж аспекти щодо старих договорів, які були видані на ділянки за межами населених пунктів. Ми їх до кінця всіх не можемо прослідкувати.
Василь Зейкан:
− Ну, так як ми першопрохідці, при прийнятті бюджету на 2021 рік теж не можна було врахувати всі такі нюанси, які в ході роботи можуть виникати. Ми старалися проробляти, дивитися, на даний час не маємо заборгованості по заробітній платі, розрахувалися із всіма виконавцями робіт, за електроенергію, за енергоносії. Щодо перспективи, то більш-менш можна буде говорити після прийняття бюджету і надходження. Робота, про яку вже говорив Віктор Андрійович по землях цих, багато з них є не облікованими. Виявляється, що вже багато їх заліснені. Тому що ніхто їх не використовував, не має обліку всіх тих земель, які десь у людей, є навіть із державними актами. Тепер вже ведеться облік, тому що присвоюється кадастровий номер ділянки, і вже щось вимальовується. Найперше, з чим ми зіткнулися, то це − провести інвентаризацію землі.
Ну по цьому питанню так, Віктор Андрійович розказав що це наших всіх така узагальнююча . Нас різнить більш те, що Іршава – місто, більше має таких, як каже Віктор Андрійович, багатоповерхівок, а в принципі структура, яка залишилася, всі підприємства, комунальні залишилися і нашим громадам, які потребують значних капіталовкладень, щоб їх привести до відповідності до освітніх нормативів.
Віктор Симканич:
− Обіцяти женитися і комусь вийти заміж. Це стосується обіцянок при об’єднанні чи обіцянок органів державної влади?
− Органів державної влади.
− З нашої розмови ви вже могли зрозуміти, що враховуючи специфіку наших громад, громади є дотаційними, і ми всі залежні від того, яка бюджетна політика йде від Кабінету Міністрів, від Верховної Ради України. Які рішення там приймаються, ми, відповідно,маємо на них реагувати. Виходячи з того, що ми дотаційні, ми всі пробували організувати роботу щодо наповнення наших бюджетів.
Провівши перший аналіз, я можу сказати, що навіть якщо ми цю роботу будемо проводити,але вона не вирішить тих всіх соціальних питань. Що може забезпечити той наявний ресурс в наших громадах? Можливість системного наповнення бюджету може дати лише створення нових робочих місць. Інвентаризація землі – то добре, проведення роботи з підприємцями – ще ліпше, але основним чинником наповнення бюджету можуть бути лише серйозні роботодавці. Треба реанімувати ті підприємства, або на базі тих підприємств створювати нові, з кількістю робочих місць хоча б 50 і більше. Тоді це дасть можливість системно вирішити питання надходження до бюджету. А так, ми фактично всі, як казав Віктор Андрійович, залежні від тих рішень, які приймаються в Кабміні і Верховній Раді.
І це питання стосується і освітньої субвенції, як показала практика, що питання вже не просувається, освітня субвенція формується від кількості учнів, від наповненості класів. І якщо громада має малокомплектні школи, слабу наповненість класів тоді мають включатися механізми, не популярні. А ми всі розуміємо, що і наші посади, і депутатський корпус повинні вдаватися до непопулярних кроків – це оптимізація шкільної мережі, це укрупнення класних приміщень. А це, у свою чергу, тягне за собою скорочення робочих місць і ці кроки, як практика показує, у нас попереду − ми змушені будемо до них йти.
− Якщо так образно говорити, то ви постаєте першим бар’єром перед виборцями на найближчих перегонах?
− Так. Я думаю, що реформа децентралізації десь була націлена на вирішення цих питань, які не змогли вирішити адміністративним шляхом. Тобто, це тепер покладено на плечі голів і депутатського корпусу новостворених об’єднаних територіальних громад. І якщо ми не зможемо створити нові робочі місця, наповнити свої бюджети, то ми зобов’язані, в нас виходу іншого не має, ми мусимо шукати інші резерви: це − оптимізація мережі, це − скорочення штатів, а з іншого боку держава зобов’язує нас створювати нові й нові структурні підрозділи. Соціальний центр, окремі юридичні особи, спеціалісти, без яких, на нашу думку, ми можемо й обійтися, але зобов’язані їх створити. Тобто, для повноцінного надання всього спектру адміністративних послуг, які передбачені державою. Нам делегують повноваження, багато з яких повинна забезпечувати держава. Вони лягають фінансовим тягарем на наші плечі і роблять такі механізми, що так чи інакше ми зобов’язані йти на непопулярні кроки. Можу сказати, що основні видатки наших бюджетів направлені на надання послуг, забезпечення діяльності закладів освіти, культури, соціальних структур і т.д. Тобто на розвиток, коштів практично не залишається.
Михайло ІСАК.
