Версія для друку Версія для друку

Як нескінченний золотий потік спливає час

Наша розмова із настоятелем Свято-Петро-Павлівського храму м. Іршава, протоієреєм о. Василієм Ігнатом про земне і вічне, про біди, які доводилося переживати у році, що минає, пандемію, яка охопила всю планету, як вистояти простій людині у світі глобального негативу, у чому полягає головна цінність життя.
А втім, шановні читачі, краще прочитайте самі.
− Отець Василій! Завершується 2021 рік. Всі ми стоїмо на порозі нового, 2022 року. Як, на Вашу думку, пройшов рік, що минає?
− Один древній мудрець, говорив: «Як нескінченний золотий потік проходить час. У вічність безповоротно відходить рік, що минає, і з вічності приходить до нас Новий рік». Через ці «ворота часу» з вірою і надією на Бога, всі ми вступаємо в цей 2022 рік.
Вступаючи в новоліття, Церква Христова возносить особливі молитви до Господа про рік, який приходить до нас. Ми дякуємо Богу за всі милості Божі, за всі дари Святого духа, які були проявлені до нас, даровані нам у минулому році. Дійсно, були не тільки милості Божі, були і покарання, тому що люблячий усіх нас Господь, наказуючи людей, проявляє через це Свою турботу про кожну людину.
Тепер дуже важливо навчитися усім нам берегти один одного, особливо сьогодні, у світі, який лежить у злі. І це потрібно і важливо посилити вдвічі, як закликає нас святий апостол Павло «носити немічі один одного» і таким чином виконати закон Христовий.
А проблем сьогодні стоїть перед нами чимало. Вже який рік всі ми з вами живемо в непростих умовах. В році, який минає, жити стало ще складніше, він важкий для більшості людей, а, можливо, й для кожної людини. Життя багатьох людей останнім часом помітно змінилося, правда, не до покращення ситуації. Вже вісім років на Сході України йде війна, ллється кров, чимало молодих людей стали каліками, сім’ї втратили годувальника. Нам обіцяють укласти мир, додаючи при цьому, хоч з «дияволом лисим».
Важливою і невирішеною проблемою для нас, як і для всього світу залишається пандемія. Такі іспити не проходять для людей безслідно. Зрозуміло, що вона є Божим покаранням для всього грішного людства. На жаль, воно не прагне до покаяння, до змін у своєму гріховному житті, а ще далі віддаляється від Бога і продовжує жити у темряві гріха.
− Дійсно, з Ваших слів, отче, складається негативне враження. Що робити? Як вистояти у світі глобального негативу?
− Можливо, дехто вважає, що я згустив фарби, і називаю ситуацію, в якій всі ми опинилися критичною. Я переконаний, що це моє відношення і до життя окремо взятої людини, і до життя країни, і до життя всього людського роду. Дійсно, як вистояти у світі глобального негативу, у світі, яким править брехня і омана? Коли ми своїм поглядом прагнемо заглянути в майбутнє, то по-людськи, безумовно, хочемо, щоб наступний рік був легшим, кращим, успішнішим. І це законне, природне прагнення людини до щастя, до благополуччя. Сьогодні чимало людей робить величезну помилку, коли ніяк не пов’язують свого благополуччя з Богом, забуваючи, що всі дари духовні і земні подає нам Господь. Переважній більшості людей здається, що вони і тільки вони є початком і кінцем всього, що з ними пов’язано.
Всі ми проходимо в своєму житті через події, через іспити, достойно і гідно пройти які ми своїми силами не можемо. Дійсно, ніяких наших власних сил недостатньо, щоб уникнути бід, щоб здобути те, до чого має стремління наша душа. Люди віруючі, думаючі розуміють: те, що неможливо людині, можливо Богу (Лк. 18,27), бо Він Сам сказав нам про це. Тоді ми звертаємося до Господа і просимо Його в своїх молитвах. Але людям із жорстоким серцем доказати це неможливо! Повірте, є реальні докази сили людської молитви, − коли самі люди, які моляться, отримують відповідь від Бога, свідчать про те, що на них, на їх близьких і рідних була явлена сила Бога.
− Час земного життя швидкоплинний. Я хочу спитати Вас про важливі пріоритети нашого буття. Який найважливіший час у нашому житті? Який вчинок перш за все потрібно зробити?
− У нашому земному житті Господь дарував безцінний дар – час. Святе Письмо закликає кожного з нас дорожити часом життя, тому що «дні лукаві». Останніми роками я веду особистий щоденник. Як говорив блаженній ший Митрополит Київський Володимир (Сабодан), що перелистуючи сторінки щоденника, в яких не залишилось записів, він червоніє за прожитті пусті сторінки та записані наполовину щоденники. А можна було б вписати в ці сторінки добрі справи служіння Богу, Святій Матері – Церкві Христовій та ближнім. І знову, озираючись на минуле, ми бачимо, скільки багато духовних, добрих справ ми не зуміли здійснити протягом року що минає: через безсилля, через те, що забуваємо зробити головне у своєму житті, іноді по нашій недобрій волі, іноді тому, що забуваємо про це. І хоча причин чимало, але це не може бути нашим виправданням. І перед тим, як вступити в новий рік, в новий час, покаймося перед Богом, визнаймо свої помилки і зберемо з минулого року досвід життя, бо це набута нами земна мудрість, яка нам допоможе їх не повторювати, і інші подібні помилки не робити.
Весь сенс життя полягає тільки в тому, щоб любити Бога, любити ближнього і щоб все робити тільки в ім’я цієї жертовної любові.
− Отець Василій. Наше з вами інтерв’ю наближається до завершення. Я хочу щиро подякувати вам за тісну співпрацю з районною газетою «Нове життя», подякувати за публікації на сторінках газети протягом останніх десятиліть. У мене є дещо особисте питання. Ви чимало читаєте, готуєтесь до церковних богослужінь, лекцій, які читаєте перед вихованцями духовного училища, готуєте публікації і т.д. Що Ви читаєте, що дивитесь по телебаченню, в інтернеті?
− Глибоко переконаний, що власне, кожна людина, як стверджує латинська мудрість «вчиться не для школи, а для життя». Святитель Іоанн Златоуст дає мудру пораду пастирям Церкви: «Щоб когось вчити, потрібно самому вчитись, щоб когось наставляти, необхідно самому отримати наставлення, а то якого світла чекати в темряві». Іноді можна від людей почути думку, що, мовляв, апостоли були простими рибаками і вони не вивчали богословських наук. Із цього приводу можна привести прекрасні слова нашого українського мислителя, митрополита Димитрія (Туптало) Ростовського: «Господь не книжних апостолів прикликав на це служіння, а книжних послав у світ проповідувати Євангеліє Царства Божого. Дійсно, Господь на протязі трьох з половиною років наставляв святих апостолів, відкривав їм тайну Царства Божого, вони отримали Дари Святого Духа в день П’ятидесятниці і пішли з проповіддю Євангелія у всі кінці світу. Чимало з них залишили свої євангелія, послання. Наприклад, перу апостола і євангеліста Іоанна Богослова належить Євангеліє, три соборні послання та Апокаліпсис. Апостол Петро написав дві соборні послання. Апостол Лука написав Євангелія та книгу Діянь святих апостолів». І я, многогрішний,читаю чимало. На моєму робочому столі постійно використовується Толкова Біблія, двохтомне видання «Из сокровищницы духовной мудрости», в якій зібрані виписки з Святоотецьких творінь, підібрані відповідності з річним колом Євангельських читань на кожен день. Читаю і роблю виписки з книг зібрання творів святителя Ігнатія Брянчанінова, єпископа Кавказького і Чорноморського. Писати твори на різні теми маю можливість, використовуючи власну бібліотеку, яка вважається серед кращих у нашому краї. Читаю чимало церковної преси. Телебачення взагалі не дивлюсь, ні новини, ні політичні шоу, ні кінофільми. На моє глибоке переконання, телебачення пропагує на всі сто процентів страшну жорстокість, насилля, садоміцьку розпусту, ненависть, ворожнечу, а взагалі це «пустота» і не має сенсу розтрачати впусту свій найдорогоцінніший скарб – час.
− Отче! Привітайте читачів «Нового життя» із новим, 2022 роком.
– Вступаючи в 2022 рік з почуттям відповідальності, вступимо з вірою в Господа нашого Ісуса Христа, що сила Божа в немічі здійснюється: в нашій немічі, як здійснилась вона в немічі святих, які були сильні тільки силою Божою. Будемо вірити, що все нам можливо, коли укріпляє нас Господь Ісус Христос. Будемо в молитвах просити Господа, щоб дарував нашій землі, Церкві Православній мир і благоденство. У побуті прийнято, поздоровляючи людей з Новим роком, бажати їм нового щастя. У цьому, простому людському побажанні висловлена надія на те, що майбутній рік буде кращим за попередній, що в майбутньому буде більше радості, миру і щасті. У цьому побажанні концентрується і наша надія і природній людям оптимістичний погляд на життя, який не зможуть порушити найважчі обставини життя.
Сердечно вітаю всіх читачів газети та всіх людей з Новим роком. Бажаю щастя Вам та Вашим родинам, щастя істинного, постійного, яке є ніщо інше як вічне блаженство, яке тут, на землі, всередині нашого серця буде продовжуватися у вічності. Поздоровляю з наступаючим світлим святом Різдва Христового.

Розмову записав Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар