Версія для друку Версія для друку

Перший етап – платформа зростання

Напередодні Новорічно-Різдвяних свят за круглим столом зібралися поважні і статечні люди, яким більша частина жителів Іршавщини до певної міри довірила вирішувати питання свого загального комфорту, розвитку територій і населених пунктів, благополуччя громад і кожного з нас зокрема, згідно із визначеними законодавством нормами. Ділова і об’єктивна, а в деяких позиціях і суб’єктивна мова велася між лідерами територіальних громад: Довжанської – Віктором Михайловичем Симканичем; Іршавської – Віктором Андрійовичем Симканинцем і Білківської – Василем Семеновичем Зейканом.
Питання ставилися перед головами місцевих рад різноманітні, але на наш погляд такі, які базуючись на реаліях минулого року спрямовані у майбутнє. Зокрема:

– Шановні голови, чисто об’єктивно маємо сказати читачам, що кожен із вас ставши головою міської чи тої або іншої сільської ради, яка водночас є центром територіальної громади, на той період ви вже мали певний досвід керівництва у органах місцевого самоврядування. Виходячи із цього, хотілося б дізнатися (індивідуально зрозуміло) яка перша несподіванка чи найбільше, або серйозно вразила вас так, як говорять, шокуючи?

–У кожного із вас свій стиль роботи, управління певними соціальними процесами, керівництва підлеглими структурами. Все це залежить від цілого ряду факторів: попереднього досвіду, об’єктивних обставин загальнодержавного впливу, отриманого спадку, врешті-решт, того ж самого кадрового потенціалу. Але все це тільки інструмент досягнення цілей, або однієї якоїсь мети. Чи можете озвучити певні орієнтири ( можливо навіть один), конкретні проекти, які ставите собі для досягнення на край першої своєї каденції, як голови територіальної громади?

– Перший рік вашої влади – це, звичайно, перш за все робота на перспективу. Безперечно. Але в першу чергу, думаю, що набагато більше – авральне гасіння виникаючих проблем, або як їх модно стало називати викликами. Давайте про ті ваші виклики. 

− З кого почнемо!
Віктор СИМКАНИЧ:

SONY DSC

− Ну, давайте я. Що нас вразило. Вразило те, що ми об’єдналися у 2019 році після виборів, і ті правила гри, які були на той час, давали перспективи. Проте, як показала практика,у нас правила гри міняються під час самої гри. До прикладу, субвенція на розвиток територіальних громад: у 2020 році її забрали, тобто ті гроші, які територіальна громада могла спрямувати на розвиток, були гарантовані бюджетом, то тепер вони розподіляються в іншому режимі, ми не можемо планувати їх на розвиток.
−Виходить, пропорції помінялися?
− Гроші, фактично забрали. Згадана субвенція дала великий поштовх тим громадам, які об’єдналися у 2015-16-18 роках. Вона розраховувалася за коефіцієнтом на кількість сільського населення і на територію. Зважаючи на те, що наша громада гірська, сільська і її площа достатньо велика, я думаю, що наші громади – і Іршавська, і Білківська складаються переважно із сільського населення, то міг би бути досить непоганий ресурс: стабільний, який ми могли використовувати на розвиток своїх громад. У 2020 році субвенцію, фактично забрали, під виглядом того, що йде боротьба із Коронавірусом, і так вона в бюджет і не повернулася. Виходить, що той ресурс ми втратили. Ще одне цікаве: вже приймаючи другий по рахунку бюджет, ми бачимо, що повноваження на територіальні громади зростають, особливо делеговані від держави, а фінансові ресурси плавно звужуються.

Віктор СИМКАНИНЕЦЬ:
−Ну, найбільш шокуюче таке:
По-перше, з початком року було те, що практично на Іршавську територіальну громаду випав, такий специфічний шлях реорганізації: вийти з гідністю і відповідно до діючого трудового та іншого законодавства по працевлаштуванню всіх тих, хто працював у районних відділах, і виходячи із того, що міська рада повністю змінювала формат, перереєстровувала всі свої відповідні структури, отже, на неї була покладена відповідальність щодо працевлаштування людей. Вийти із такої ситуації було дуже складно, адже одних треба було звільнити, як таких, що не мали на той час утворених аналогічних структурних підрозділів у нас, інших – працевлаштувати на місці, за третіх – домовитися із керівниками сусідніх ОТГ, для працевлаштування у них людей, виходячи із прив’язки до місця проживання. Для початку то був доволі серйозний фактор, тому що за кожним таким випадком стояли люди – їх працевлаштування, зарплата.
Інший момент, що в ході кожного такого виділення фінансів, як субвенція освітянська, так і інші, питання надання коштів, виділення йшло своєрідними такими відрізками – дають кошти, далі ніхто нічого не пояснює, їх знімають. Необхідно було виходити з наявної можливості, коли інколи нарахування престижності, як у освіті, застосовували виходячи з того, скільки можеш, стільки давай. І однозначно, що розрахунок, який застосовувався для ОТГ, що вона є достатньою, що вона є такою, що може себе реалізовувати і йти в плюсі, він виявився доволі суб’єктивним. Прораховуючи дохідну частину бюджету 2021 року, ми вийшли на мінус 21 мільйон гривень. А це божевільна сума на той час. Це, – практично, 3,5 місяці незабезпеченої потреби у наших загальноосвітніх закладах освіти, у дитячих школах мистецтв, у дошкільних навчальних закладах. Так що, просто-на-просто, коли задумовуєшся, звідки ті кошти взяти, з якого джерела їх накопичити, щоб до кінця року закрити бюджетні дірки… І, крім того, вся Україна була у стані пандемії Коронавірусу, опинялися перед патовою ситуацією Це дало такий негатив, тому що підприємці повинні були зупинитися, оплата праці йшла в дві третини, а те тягло за собою податок на доходи фізичних осіб, тобто такий ось круговорот, який із самого початку року був досить важким. І ось це перші такі шокуючи моменти, які треба було пережити. Далі по ходу, скажемо так, інвентаризація по всіх наших закладах, по територіях: як землі, як майна, як людей, які сьогодні працюють і працювали в наших навчальних і дошкільних закладах, і у всіх інших структурних підрозділах.

Василь ЗЕЙКАН
– Такі громади, як Іршава, Довге – вони вже були створені як ОТГ, а для нас це було у 2020 році немов для першопрохідців, які не мали до того ніяких навиків роботи: опрацьовували питання об’єднання і отримали вже були дозвіл на об’єднання із Луковом, Імстичовом, далі, – нам по перспективному плану додали Малий і Великий Раківці, Заболотне. Змінилися всі наші намітки, розрахунки, які ми собі планували, і знову почалася робота – із заміни всіх статутів, прийняття майна. І ми так само працювали з тим, щоб не залишити працівників освіти і інших сфер без зарплати, щоб всі документи були оформлені. Проведено велику роботу. Так само велася реорганізація сільських рад, майже ніхто не звільнений із цих органів місцевого самоврядування, практично усі перейшли працювати в Білківську сільраду – у фінансовий відділ, у різні новостворені відділи. На даний час забезпечена вся потреба, виплачена заробітна плата всім працівникам. І над чим слід працювати – наповнювати сільський бюджет. Наші основні доходи тепер– земля, майно, більше ми не маємо де брати кошти. Беремося за велику роботу – стараємося провести ревізію землі. Це потенційно близько 400- 500 тисяч гривень. Зробити грошову оцінку землі. Це теж виливається у чималу суму. На даний момент я думаю, що сільські ради не готові за рахунок власного бюджету проводити такі реформи, виділяти такі суми. Також на генеральні плани забудови теж відповідні документи треба робити. Зараз працюємо над стратегією розвитку, це обговорили вже на першому засіданні. Саме головне на сьогодні – надходження до бюджету, щоб ми могли повноцінно працювати. Цей рік ми закрили повністю всі виплати.

Віктор СИМКАНИЧ:
− Перший рік діяльності нашої територіальної громади було направлено на створення інфраструктури в громаді, це забезпечення кадрами. Враховуючи те, що наша громада віддалена від районного центру, ми не мали в достатній кількості фахових спеціалістів різного спрямування, які б могли забезпечити функціонування нашої громади, і використовували той потенціал, який наявний у громаді, щоб нормально діяли всі структурні підрозділи. На даний час ситуація досить стабільна, але є ще певні напрямки, в яких не вистачає спеціалістів і ми над цим працюємо, залучаємо молодих, які проходять навчання, можливо, вони ще не зовсім професійно готові, але я думаю, що найближчим часом вони вже на практиці здобудуть досвід і це питання розв’яжемо. У спадок нам залишилися, практично у всіх громадах, дуже складний стан соціальної сфери, зокрема, освітньої сфери. Це потребує досить серйозних капіталовкладень. Наразі проведено інвентаризацію всіх цих об’єктів і є бачення, як із того становища виходити. Робота за перший рік була акцентована на тому, щоб забезпечити їх діяльність. Тобто, де рвалося – там ми латали, підтримували першочергово ті об’єкти, в яких критична ситуація. Не було якогось системного планування. Перший рік – це питання аналізу і забезпечення безперебійної діяльності закладів освіти, культури, медицини і т.д.

Віктор СИМКАНИНЕЦЬ:
− Ну, Іршаві, напевно, пощастило в плані кадрового забезпечення. В районному центрі, апріорі, були зосереджені фахівці. Саме в Іршаві мали 6 відділів районного рівня, але разом із тим, формуючи структуру, чисельність нової територіальної громади, ми вийшли на ті позиції, коли теж постало питання підбору фахівців. Наприклад, якщо на сьогодні по відділу архітектури і містобудування закон прописує такі норми, що його повинен очолювати фахівець із дипломом архітектора, то майже 3 місяці ми шукали людину, яка мала хоча б диплом архітектора, не говорячи вже про досвід роботи. Ми оголосили конкурс, провели всі відповідні дії, людина пройшла конкурс, трішки попрацювала і потім … поїхала за кордон. Це проблема. А що значить такий один фахівець, як архітектор. На ньому зав’язана вся містобудівна документація, розширення меж територій, і, відповідно, можливості перспективи містобудування, ось така ключова особа . На сьогодні користуємося тим, чим можемо, маємо фахівця інженера-будівельника, який заміняє цей напрямок.
В інших галузях у нас були можливості, ким забезпечити вакансії. Більшість людей залишилася, – ті, які працювали в міськраді на своїх посадах. Тобто, для мене не стоїть зараз питання чи то людина працювала при попередній владі чи тепер: якщо ти фахівець – тоді працюй, до тебе немає претензій. Щодо орієнтиру на перспективу – ми мусимо зважати на реалії, які є. Зробивши інвентаризацію всіх тих можливостей, які маємо сьогодні на території громади, ми бачимо, що більшість Іршави і прилеглих територій на сьогодні зосередженні вже в трьох формах власності – приватній, комунальній, державній. Тобто вони вже є.
Ті, що трохи віддаленні від центра, скажімо так, то зацікавленість ними не велика. І є багато причин чому.
Це доступність комунікації, тобто дороги, інфраструктура.
Друге – це боязкість інвесторів вкладати кошти при такій нестабільній ситуації в Україні.
І третє – внутрішній резерв людей, які сьогодні, маючи кошти вдома, не бачать перспективи реалізації їх потенціалу на місцях. Я не можу сказати, що тепер в Іршавській громаді немає людей, які не могли б потужно вкласти фінанси, але ніхто не хоче ризикувати.
Досягнення на край першої своєї каденції. Якщо ми стартували із мінус 21млн. грн. і мали 3300 000 грн. заборгованості по виконаних роботах попередньо, то ми нині й справді вийшли на нуль. Я вдячний що сьогодні склад депутатів зібрався такий, що, однозначно, кожен із них націлений на певні свої політичні цілі. І це правильно, кожен повинен показати – їх політична сила так чи інакше працює, домагається для громади певних покращень, але ніхто ніколи не стояв у опозиції до того щоб сьогодні основні надходження надати на ліквідацію заборгованості по енергоносіях і заробітній платі. І останню проведену нами сесію, на яку ми прийшли практично із перевиконанням коштів – зібрали додатково на 90% – закриваємо заборгованість по виконаних роботах. По тих, що були виконанні до нас. Наприклад, можна сказати, що зроблено за рік: на 3 мільйони, якими ми розрахувались, ми могли що-небудь зробити, хоча ми й так непогано сьогодні затягнули кошти в громаду.
У 2022-ий рік ми йдемо без заборгованості за плечима.
Нам вдалося структурувати практично всі наші підрозділи, і усі відділи, які є на території ТГ. Нам вдалося привести їх до мінімальної потреби забезпечення послуг. Всі, які були, можливо де був і баласт, там вдалося це ліквідувати, або позбутися. І ще, ми закумулювали практично більшість приміщень, які були в територіальній громаді для того щоб кількість людей зібрати, згрупувати і те, що вивільнилося, – це здати в оренду, або продати, що дасть додаткові кошти.
На перспективу в нас– це будинок культури, старий кінотеатр «Дружба». Йдуть перемовини щодо його оренди або навіть продажу, але цільового продажу, щоб було цільове призначення – кінотеатр. Є така думка, де була станція юних туристів – запропонувати бізнесу створити приватний дитсадок, і якщо б так вийшло, ми запропонували б бізнесу, на паритетних умовах, або навіть для потреб садочка, продати ту будівлю, але щоб то було цільове призначення – дитсадок.
В плані доріг – у нас сьогодні таким стрижнем стоїть напрямок Загаття − Чорний Потік. Майже повністю поновили всю документацію. Скажу, що дуже добре підключилася громада, були відвідані всі владні кабінети області, направленні листи на Київ, і ті дороги, які в нас стояли на балансі, – практично обслуговування йшло через обласне управління доріг– ми їх передали в службу доріг, і сподіваємося, що це прискорить попадання їх в перелік тих об’єктів, які підуть по програмі «Велике будівництво» і матимуть виділення коштів на капітальне їх відновлення.
Що ще б я додав, ми не зірвали ні один навчальний день. Не говоритиму, що було дистанційне навчання, але ми його не зірвали по плану нічого, ми не зірвали ні одного дня у дошкільних навчальних закладах. Усе проплачено – тепло в школах, садочках. Хоча ми мали два навчальні заклади, які перебували під знаком питання, щодо забезпечення теплом. Ми провели декілька ремонтів систем опалення в тих, які прийняли у Загатті, Чорному Потоці.
Тепер, якщо все буде добре, то думаю ті вулиці, які ми зробили цього року, це Промислова в Іршаві, Першотравнева в Ільниці, де капітальний ремонт провели, це поточні, які провели в Іршаві більше 8 вуличних ділянок, їх продовжаться робити. Тим більше, що з 2021-ого року ми майже дійдемо до завершення написання стратегії Іршавської територіальної громади, і прийняття соціально-економічного плану, де вказані покрокові, почергові виконання тих планів, які ми перед собою ставимо.
Іще одне велике завдання, яке ми собі ставимо – це зробити об’їзну в Іршаві, і максимально замінити каналізаційну і водопровідну системи в місті.
− Стосовно об’їзної дороги. Колись, під занавіс радянської влади, або навіть на початку незалежності, був проект об’їзної.
− Можливо й був. Є декілька варіантів, тепер із розробленням містобудівної документації, ми будемо ставити завдання проектантам саме проект об’їзної дороги. Варіантів може бути декілька. Скажемо – це може бути полотно існуючої залізної дороги, тому що практично насип, полотно воно є, якщо робити односторонній заїзд то питань нема. Ми можемо виїхати на Дубрівку і заїхати в Іршаву й поїхати на Загаття. Або використовувати об’їзну, яка була в нас через вулицю Севастьянова. Там сьогодні перекладено повністю всю каналізацію, ми розробили проект на водозабезпеченню і зроблений проект на асфальтування. Тобто, коли ми виконаємо все, що потрібно покласти в землю, комунікації, і зверху заасфальтувати, щоб важка техніка могла їздити. Інакше, просто-на-просто, та дорога просто розійдеться, а жителі тієї вулиці будуть потерпати від того стану, який може привести до пошкодження будинків жителів.
Проектів маємо багато. Є в нас і проект по сонячній підстанції, є питання по залученню підприємців сільськогосподарського напрямку, але я про це не говорив би, допоки його не має на папері зафіксовано.

Василь ЗЕЙКАН:
− Що можу сказати із цьому питання! Цілі в нас були такі: перше – це те, щоб забезпечити відділи спеціалістами кожного напрямку. Вважаю — це нам вдалося, хоча не в повному обсязі, але працюємо над тим. Тому, що перед об’єднанням цими питаннями займався район, а тепер – це все перейшло в громади. Є багато таких питань, коли, наприклад, всі департаменти залишилися в області, у районі – поскорочувалися, – а громада, в першу чергу, не має потреби в таких структурах. Беріть навіть соціальну сферу: у нас зараз діє ЦНАП, приймає документи, відвозить до Іршави, там де їх обробляють. А от, створення відділу (умовно), який нас змушують формувати в громаді, я не бачу поки що його у громаді, тому що вся база даних знаходиться в Іршаві. Отже, якщо буде відділ, він повинен опрацьовувати всі документи і робити нарахування. Є більше таких питань і по спеціалістах, які залишалися у департаментах. Першої необхідності їх у громадах поки що я не бачу. Кожна людина на роботі то є заробітна плата, бюджет, відрахування. Що нам вдалося ще зробити. Ми зуміли залишити віддалені робочі місця, де є староста, є держадміністратор, які приймають документи, надають послуги на місці, залишили у кожних старостатах землевпорядників, створено відділ військово-облікового столу та оборони, де працюють інспектори у кожному селі, які займаються роботою із призовниками, відповідно по напрямках.
Проводяться роботи зараз по поточному ремонту доріг, по розчищенню кюветів.
Друге – початкові школи. Якщо брати такі села як Імстичово, Малий Раковець, де дітям далеко ходити до школи. Яка ситуація: наповненість класів — мала, бюджет урізаний і ми намагаємося зберегти ті школи, щоб дітям було близько ходити до них, позаяк автобуси в гірській місцевості не можуть в повністю забезпечити довезення дітей до центральних шкіл . Це теж впливає на бюджет, але ми стараємося їх утримувати.
−Тобто, жертвуючи чимось, Ви намагаєтеся зберегти певну частину інфраструктури ….
− Так. Приблизно так. Зараз зроблено і подано проект у обласні інстанції по ремонту доріг. Це теж болюче питання.
Проводимо вуличне освітлення в селах, які до нас приєдналися. В Лукові тепер проводилися роботи по розчистці каналів і по вуличному освітленні. Здали в експлуатацію амбулаторію, яка була не завершена, що в спадок залишилася. В Імстичові теж проводять роботи, зараз дякуючи нашим депутатам органів місцевогосамовірядування вищого рівня виділено кошти на спортивний майданчик із штучним покриттям, який добудовується. Розроблено проект на майданчик у В. Раківці, здано проект на фонд регіонального розвитку і інфраструктури на 74 мільйони на реконструкцію Будинку культури під мистецький комплекс імені І.Ф.Кротона. Проведено конкурс у першу чергу на 14 мільйонів, визначений переможець, підписані договори про початок робіт. Надіємося більше працювати над іншими проектами, які доцільно спів фінансувати.

Віктор СИМКАНИЧ:
− Підходячи до наступного питання щодо першого року роботи, роботи на перспективу. Як я вже казав, перший рік – це був аналіз стану справ, аби прийняти бюджет, бюджет ми приймали по макропоказниках, які були передані із районних структур, із освіти, культури і т.д. Ми побачили,де в нас є якісь фінансово-організаційні прорахунки, ми намагалися їх усувати. Думаю вже на прийнятті бюджету на 2022 рік це буде враховано. Щодо перспективи, то цей рік було спрямовано на створення стратегії нашої громади, вона вже на завершальному етапі, і думаю, що найближчим часом ми прийдемо до громадського обговорення і вона буде прийнята. Щодо стратегії, ми намагалися разом із робочою групою залучити широкі кола громадськості, спеціалістів, депутатів, відобразити ті всі нагальні проблеми, які є в кожній громаді, щоб першочергово намагатися їх вирішити. І реально оцінюючи прийнятий бюджет, можу сказати так, що це бюджет на утримання, забезпечення, надання послуг нашим громадянам. Тобто утримання тих структурних підрозділів, які були створенні, які надають послуги нашим громадянам, і це ті надходження, що їх надає нам повністю по дотації, субвенції держава. У першу чергу — це завдяки програмі U-Lead із Європою, нами було створено центр надання адміністративних послуг, що почав працювати із квітня місяця, який достатньо полегшив роботу.

P.S. Розмова за круглим столом відбувалася до проведення сесій місцевих рад, на яких приймалися бюджети на 2022-ий рік.

Інтерв’ю записали
Сергій Копинець,
Михайло Ісак.

Ваш отзыв

Ваш коментар