Наближається Різдво, Новий рік, Різдво, Старий Новий рік.
Саме в такому порядку захотілося перелічити прийдешні свята.
Дедалі частіше починають у ЗМІ, деякі релігійні інституції та громадські організації говорити про доцільність святкування Різдва Христового за юліанським календарем. Наші заробітчани в Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині, Німеччині, Італії, Іспанії та в інших країнах давно вже починають «відзначати» це свято разом зі своїми роботодавцями: ідуть поспіль із ними на канікули, вертаються додому, ріжуть поросята – зустрічають під президентські звернення черговий новий рік, після чого тримають кілька днів піст, колядують, відзначають Різдво Христове за східним обрядом, з великим трудом дочікуються Старого Нового року, а вже тільки відтак починають думати за роботу.
Майже європейський розмірений ритм життя.
Ми з вами за крок до цього старту. Значна частина наших земляків серйозно зайнята поповненням продуктових запасів і не надто звертають на те, що твориться на семи київських пагорбах. А там, ну просто таки жах: випав сніг на 7 сантиметрів і вже переслухати, передивитися не можна, яка це страшна драма, ні їздити, ні пішки ходити не можуть. У нашій, та й не тільки закарпатській провінції, на такі дрібниці уваги не звертають: пішоходи – протопчуть, автівки – «розіб’ють».
А от на те, що під завісу майже прожитого нами року, в тому числі і політичного, влада почала підносити нам із вами сюрпризи, немає часу перед святкуваннями.
Під ялинку – декому кримінальні справи, декому – дострокові вибори, а де вибори, там і округи. Саме так. Всерйоз заговорили про повернення в систему виборчого права мажоритарних округів. Не встигли ми забути, що воно таке, і з чим його їдять, як наші гречкосії, ні, не ті, якими ми гордилися з діда-прадіда, а ті, що роздавали гречку, та збирали урожай не цим шанованим у народі зерном, а мандатами. Чудасія та й годі! Видно, останніми роками новітні технології на зеленому (в доларовому еквіваленті) владно-політичному полі не надто колосилися, тож і вирішили, що все нове – це добре забуте старе.
Закидають цю наживку у суспільну свідомість разом із можливими достроковими парламентськими виборами. Влада й сама запускає чимало, майже абсурдних проєктів, для обговорення, щось на кшталт участі у виборах шістнадцятирічних. Видно, вже і в них дітки, як кажуть закарпатці – підникли. А хіба ні, стріляти у ровесників або покупців у супермаркетах можна, а до виборчої урни, а там і засідати у парламенті – зась! Хіба це не вікова дискримінація. Чи, може, їх нащадків навчили цьому у престижних коледжах Лондона, Парижа і Швейцарії, а батьки, як пакунок під зелену красуню – пестунчикам-пустунчикам підсунуть непомітно для електорату. При цьому ті із технологів, хто на цьому непогано заробляє, нам знову локшинять про наявність подібних систем виборчого права на Заході.
Кожна країна так чи інакше у національній практиці державотворення виробила свої правила гри, що базуються на історичних традиціях, сучасних умовах. Одні ми тільки ніяк не можемо допертати, що в принципі будь-який закон може бути прийнятний, треба тільки аби всі учасники його дотримувалися і поважали закладені в нього Дух І Букву.
Вірю, знайдеться чимало тих, хто заперечить автору. І знайде чимало серйозних і вагомих аргументів. Та відповісте мені всього на одне таке запитання: ви можете собі уявити, що вибори до парламенту країни відбуваються впродовж кількох днів і … виборчі дільниці зачиняються як будь-який офіс, а поліцейський зі зброєю при цьому неусипним оком не дивиться на опечатаний сейф із чистими та відміченими бюлетенями? Так наші многочлени – ті, хто встиг уже вирости не на одній партійній заквасці — сплять і бачать подібну благодать.
Добре.
Нехай уже буде і мажоритарна. Тільки разом із нею кожна партія закріплює за округом персонального кандидата і тоді загальнопартійний список сформується на основі переможців, і введіть реальні звіти діючих депутатів, запустіть ефективний механізм можливості відкликання парламентаря у разі невиконання ним передвиборних обіцянок, вірніше буде – програми.
Тоді ваш крок — вперед, два кроки – назад, не стане для народу черговим колом пекла.
Михайло ІСАК
P.S/
Заголовок запозичено із вірша геніальної Ліни Костенко «Хочеться чуда і трішки вина».
