Версія для друку Версія для друку

Як дотримуємося Конституції України

Цей авторський матеріал надійшов на адресу редакції від нашого постійного дописувача доволі давно.
Здавалося б, що його актуальність втратиться в зв’язку із уже пройденою датою відзначення ювілею прийняття Конституції України. Проте, на злобу дня дедалі частіше наші столичні можновладці створюють такі інформаційні приводи, які всіх нас із вами буквально заганяють у ступор.
Саме тому і пропонуємо увазі читачів даний допис, який, можливо, і не може претендувати на глибокий аналіз Основного Закону України, але засвідчує про те, що турбує кожного громадянина зі станом дотримання його прав і свобод. 

За фахом я не юрист, не суддя, не прокурор, а звичайний громадянин. Про Конституцію України знаю з пізнавальних предметів, які колись вивчав у школі та в Одеському сільськогосподарському інституті. Водночас твердо переконаний, що Конституція будь-якої держави – це Основний закон для виконання його всіма жителями, що проживають на її території та й тими, хто її відвідує. Статті Конституції, згідно їх змісту, повинні виконувати усі без винятку – від простого громадянина до президента. Бо саме президент, якого обирає народ, виступає гарантом виконання статей Конституції Основного Закону.
Недавно на державному рівні з усіма почестями відзначали день прийняття Конституції незалежної України. І мені спали на думку пригадати деякі з положень Конституції, хоч відверто й чесно кажучи, робив це з болем у душі. Чим, власне, можу аргументувати свої думки? Чому в мене викликають сумніви щодо виконання положень і статей Конституції окремими верствами нашого суспільства (тобто, жителями України).
У нашому житті завжди були, є і будуть законослухняні громадяни і такі, що ці закони не виконують, тобто законопорушники, для яких будь-які закони не писані. Я вважаю, широкий загал наших читачів переконувати в цьому не потрібно.
Але над деякими положеннями Конституції давайте трохи порозмірковуємо, хоча б у тих питаннях, на що ми згідно Конституції маємо право.
По-перше, згідно Конституції ми маємо право на працю і відпочинок. Давайте, трохи розшифруємо зміст цього права, бо це право має кожен громадянин України. Після розпаду СРСР, почався взагалі занепад всього народного господарства. Почали міняти гроші, приватизувати фабрики і заводи, металургійні і хімічні комбінати, облгази і обленерго і т.д. Спочатку все це знецінили і багаті люди потихеньку все прибрали до своїх рук. Куди поділися робітники цих підприємств? Звісно, опинилися без засобів до існування. Санаторії і будинки відпочинку, різні профілакторії, де відпочивали ці робітники, теж було приватизовано.
Кожен має право на безплатне навчання в різних закладах освіти. Що ми маємо зараз насправді? Якщо відверто, вже сам заплутався з реформами в галузі освіти, як і, до речі, з усіма іншими реформами. Щоб потрапити на навчання до вишу, де обмежена кількість абітурієнтів за рахунок держави, а більший процент зарахування йде за рахунок самих вступників. За часів СРСР цього, звісно, не було.
У профтехучилище вступити було значно простіше, але туди молодь йшла неохоче. Пригадую, в цих навчальних закладах колись учнів забезпечували безплатним харчуванням, одягом, безплатним проїздом до місця проживання, гуртожитком, а після закінчення випускник мав гарантовану роботу. Тепер усе навпаки − виробничу практику учням проходити немає де, підприємства не працюють, порозпадалися колгоспи і радгоспи, а матеріальна база переважної більшості училищ залишилася на рівні часів колишнього Радянського Союзу. Водночас для випускників загальноосвітніх закладів придумали ЗНО, для чого випускникам треба зібрати купу паперів, і це теж за немалі гроші.
Як на мене, не на користь дітей і дистанційне навчання, де один вчитель може навчати всю область. Хіба це нормальний підхід до того, щоб дати дітям міцні знання з кожного предмета? Адже вчителі на місцях добре знають сильні і слабкі сторони того чи іншого учня, а учні, безумовно, звикають до своїх вчителів.
А про наукову роботу годі й говорити. Велика плинність викладачів, особливо в сільській місцевості, кращі науковці теж покидають державу і йдуть за кордон, вкладаючи свої знання в розвиток інших держав.
І серед найбільш болючіших питань, які турбують наших людей, напевно, медицина. Згідно Конституції вона повинна бути безоплатною для наших громадян. Раніше, за радянських часів, так і було. А що ми маємо сьогодні насправді? Медицину так дореформували, що скоро лікувати не буде кому і де. Колишні дільничні лікарні ліквідували, у багатьох закладах відсутнє сучасне діагностичне устаткування. Міністри охорони здоров’я так часто змінюються, що не встигнеш запам’ятати їх імена. Які б реформи не проводилися, ставлення до людей залишається як і в попередні роки. Найперше питають,д е працюєш, або хто з вами приїхав. За надання послуг потрібно платити, а умови, в яких знаходяться хворі, не витримують жодної критики. А з цінами на ліки що твориться! І при тому багато з них − просто підробка.
А ще беріть до уваги різні операції, які доводиться робити дітям і дорослим. Останнім часом операції більш заможні люди роблять просто за кордоном.
А як бути в таких умовах пенсіонерам, які мають мізерні пенсії, що часом і на хліб насущний не вистачає.
Іноді задумуюся над Божими заповідями. Їх всього десять. Не порушуючи їх, люди б могли жити заможно і щасливо, в злагоді і мирі. Вони написані в кожній церкві і книзі, хто їх не знає, може знайти і почитати, а я впевнений, що депутати різних рівнів їх і не читали, і не знають. Бо, напевне, якби їх знали, то порядок був би в країні і люди б заможніше жили і в ліпших умовах. Як на мене, депутатам не слід сидіти цілий рік в сесійній напівпорожній залі, щоб вигадувати все нові і нові закони для зубожілих людей. І не треба їх стільки. Досить 300.
Ми рівняємося на Європу, але нам до їхнього рівня життя ще далеко. У нас і з року в рік мізерними залишаються зарплати, ніяк не вдається вгамувати корупцію, всюди панує безробіття… Наші люди повинні виїжджати на заробітки за кордон. У країні панує безлад. Чи не час навести порядок?
Але для цього, насамперед, потрібно дотримуватися Конституції.

Іван ЛЕНДЄЛ,
с. Арданово.

Ваш отзыв

Ваш коментар