Версія для друку Версія для друку

У Іршаві проведено турнір з футболу на честь Василя Поповича

Таке в Іршаві проводилося вперше: на базі ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 відбувся турнір з футболу на честь голови Федерації футболу Іршавщини Василя Поповича із нагоди його 75-річчя.
− Це дуже велика честь і повага Василю Миколайовичу, − сказав у своєму виступі заступник голови Іршавської міської ради Іван Васильцюн. − І він, звісно, цього заслуговує. Футбол увійшов у його долю ще зі шкільної парти. Свого часу виступав за юнацьку команду міста Іршави, потім захищав честь «Меблевика» та «Металіста». Суддівську кар’єру розпочав далекого 1972 року. Уже через сім років здобув звання судді республіканської категорії. А за 23 роки суддівства на футбольних полях неодноразово входив у десятку кращих суддів Закарпаття і три рази удостоївся бути у десятці кращих суддів України. То були часи, коли суддівство доводилося проводити на першість України та колишнього Радянського Союзу. А вже за часів Незалежності очолював асоціацію футбольних арбітрів Закарпаття та був делегатом федерації футболу України.
Багато приємних і теплих слів мказав про свого товариша головний редактор газети «Спорт тайм» та багаторічний експерт програми «Час футболу» обласного телебачення, член виконкому та бюро Федерації футболу Закарпаття Степан Селменський. Він, зокрема, розповів, що Василь Миколайович неодноразово обслуговував поєдинки таких грантів вітчизняного футболу як «Динамо» Київ, «Кривбас» Кривий Ріг, «Карпати» Львів, «Дніпро» Дніпропетровськ, «Чорноморець» Одеса та ін. То було не лише визнання професійної майстерності, а й велика відповідальність перед футболістами і уболівальниками, які стежили за матчем. Права на помилку не було. Федерація футболу України завжди високо оцінювала суддівство Василя Поповича.
Багато цікавих фактів із життя батька розповів син Василь Попович, який теж присвятив своє життя улюбленій грі мільйонів.
− Скажу відверто: батько просто жив футболом. Він марив ним. У вихідні в нього не було вільного часу для сім’ї, щоб поспілкуватися з нами, поговорити про родинні справи. У суботу і неділю він був повсякчас у роз’їздах. Спочатку у якості гравця, згодом судді курсував населеними пунктами Закарпаття, потім – України. Доля розпорядилася так, що він багато років очолював ДЮСШ «Колос». Там майже і днював, і ночував. Та й результати не забарилися. Серед його вихованців небезвідомі Сергій Глеба, Іван Мотря, Ярослав та Сергій Федорці. Багато з них закінчили Київський республіканський спортивний інтернат.
На старт вийшли чотири команди:ФК «Іршава», ФК «Заріччя», «Дружба» Дубрівка та ФК «Сільце». У нелегкій спортивній боротьбі перемогу святкували зарічанські футболісти. Срібло дісталося іршавчанам. Бронзовими призерами стали спортсмени Дубрівки. Переможець та призери турніру нагородженні кубками та медалями.
Святковий подарунок В.М.Поповичу підготували Дубрівський сільський староста Володимир Малиновський та відомий футболіст Михайло Рацин.
У своєму виступі перед учасниками неймовірно дивовижного дійства Василь Попович сказав:
− Наша сім’я жила неподалік стадіону в Іршаві. На один із матчів завітала і моя мама. Арбітром цього поєдинку був саме я. Наслухавшись протягом матчу, як глядачі висловлюються про футбольного суддю, вона сказала: «Не треба тобі це, сину. Вони там усі проти тебе. Краще суди так, щоб усім було добре». Довго не роздумуючи, я відповів: «Ще ся той не народив, щоб усім угодив. Я, мамо, буду судити чесно, правдиво і справедливо!».
Після завершення турніру Василь Миколайович запросив усіх присутніх на святковий обід, де головною стравою був боґрач. І футболісти, і уболівальники, і організатори змагання залишилися задоволеними. Тепер його багатий досвід переймають Іван Староста, Іван Попович, Михайло Попович, Володимир Мимріков та ін. А це найбільша подяка своєму наставнику, який десятки літ радував нас неперевершеною грою і суддівством.
Зі святом Тебе, Василю Миколайовичу!

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар