Генеральний директор підприємства «Берег-кабель Гмбх» Т.К. Вереш завжди цікавий і привітний співрозмовник. На цей раз наша із ним зустріч мала по-особливому позитивну атмосферу.
Найперше, що сприяло цьому, стан справ на виробництві. Динаміка зростання дає підстави з твердою впевненістю дивитися як на найближче майбутнє, так і на подальшу перспективу. Що відрадно, такий погляд Томаша Калмановича ґрунтується на міцній основі. Про неї, та про деякі інші базові речі, у нашій із ним короткій передсвятковій розмові.
Окремі деталі залишилися за межами інтерв’ю: робота колективу у святкові новорічно-різдвяні дні, тенденції, що впливають на ментальну особливість працівників у різних регіонах Закарпаття.
Але оптимізм директора дає вже редакції тверду основу для різдв’яно-новорічних привітань особисто Томашу Калмановичу Верешу та його підлеглим у побажанні у наступному, 2022-ому році не тільки міцного здоров’я, але й успіхів у здійсненні задуманого та перевершенні намічених перспектив.
А для початку, як зазвичай, першим запитанням було, як ідуть справи?
– Нормально, я вважаю, нормально. Дивіться, у Хусті у нас робочих місць 1500. Із них, на теперішній час, 750 в одній зміні працюють, в двозмінній роботі − 1500. На теперішній час працює 300. Тобто, там ще вакантних місць є, а враховуючи те, що тепер відбувається в автомобільній промисловості, то є матеріал, то немає матеріала, то є замовлення, то нема, на теперішній час цілком достатньо.
− Томаше Калмановичу, а ось безпосередньо на Ваше підприємство впливають ті − новітні тенденції, зумовлені переходом на електрокари?
− Ні, ми ж робимо продукцію і на Теслу вже. На будь-якому автомобілі передні фари мусять бути. Тобто, будь-то який мотор – електричний чи внутрішнього згорання, для нас немає значення. Колись пробували перевести фари з проводів на мікросхеми, і імпульс подавався через Bluetooth в машині, тобто цим хотіли уніфікувати, щоб не було проводки і зменшити витрати. Зробили, все − воно діє, але мікросхеми почали нагріватися, і для того, щоб їх охолоджувати, треба було підвести до фар вентилятор, а для нього знову потрібен провід. Так що цим не змогли зекономити.
− Із пункту «А» в пункт «Б» мусить провід бути!
− Мусить. Ні не впливає. Ми виготовляємо продукцію і на електрокари. І чим далі, тим більше: в нас уже йдуть замовлення на наступні чотири роки. Тому що випускаємо продукцію на такі моделі, які ще не випущені, тобто, ще масово не виробляються.
− Експериментальні?
−Так, експериментальні. Йде, скажімо так, її виробництво і вона з’явиться в наступному році, наприклад, і ті, які з’являться лише через чотири роки. Так що на нас то не впливає.
− Томаше Калмановичу! Колись ми з Вами мали бесіду щодо плану на промислову площадку в Довгому?
− Так. Ця перспектива, опція, вона залишилася, вона є, в нас є дві опції на подальший розвиток на перспективу при необхідності. Пророблений план по Довгому і по Тячову. Тобто, є два напрямки, якщо виникне необхідність на розвиток. Але на теперішній час, і враховуючи цю ситуацію, яка тепер є, враховуючи те, що в нас Хустський завод на 25-35 % завантажений, поки що про подальші кроки мови не ведеться. Але, можна сказати, сама концепція цього розвитку, залишається, вона має право на життя, і якщо така необхідність виникне, то першочергово ставитиме питання саме так.
− Не завжди оця пандемія буде, вона мусить скінчитися, або ми маємо до неї прилаштуватися певним чином!
− Звісно. Дивіться, пандемія – пандемією, але жити з чогось треба. Тут більше з цими ланцюгами всієї автомобільної промисловості не має стабільності. Порівняв би це, наприклад, так: є певна ріка і на ній гребля. На неї якась напасть прийшла і почала її гризти, прогризла, і все. А тепер треба нову греблю будувати. І скільки часу то займе, якщо її змило за пару хвилин, а побудувати нову скільки часу займе. Тобто, якось от-так, не можна до тої стабільності повернутися, яка була, може її вже такої і не буде.
− Тобто, можлива певна інша реальність?
− Так. Я думаю, що так. Є дуже багато факторів, які на це впливають.
По-перше, беремо екологічні речі, які діють. Далі, у зв’язку із електрокарами зменшується видобуток нафти, а ми знаємо, що одним із продуктів нафтопереробки є пластмаса. З пластмасою проблеми, з пластмасовими деталями проблеми, не є гранул ятів, із яких виливаються ті деталі, штекера. Перенасиченість на авторинку, у зв’язку із пандемією люди перестали гроші витрачати, тому що бояться майбутнього, не будуть купувати машини.
Ті ж самі німці перестають із такою частотою міняти машини.
І це одне за другим ось так тягне за собою, міждержавні певні речі, з тим же Китаєм, зі Штатами, ось такі глобальні речі і вони на це впливають. Впливають і на нас, тому що ми в цій же промисловості працюємо. Але, не дивлячись на всі ці проблеми, вважаю що ситуація у нас стабільна.
− Ви вже згадали, що спрацювали непогано, і премія в працівників є. Але чи можемо окреслити які-небудь середні параметри: яка середня зарплата на підприємстві, скільки працюючих, маю на увазі в Іршаві?
− Ну, загальна кількість в Іршаві – 700 чоловік. Зарплата середня – 8000 гривень.
− А от дивіться, можливо у зв’язку із цими умовами, якщо брати лікарняні, у Вас було більше із ковідом, чи до ковідного періоду?
−Іршава, Іршавський завод із самого початку існування перший із трьох підприємств, лідирує по кількості лікарняних. Тому мені важко сказати з’явилося більше чи менше, там завжди було багато лікарняних, не дивлячись на пандемію. У мене інколи виникає така думка, що може, коли були зелені листки лікарняних, то може їх хтось там штампує, може там є якась друкарня підпільна, але їх дуже багато. А якщо серйозно говорити, то я не бачу якого-небудь всплеску різкого і захворюваності підтвердженої на Коронавірус на підприємстві не було. Тобто, були одиничні випадки, які не привели до якогось спалаху повсюдної захворюваності. Агітація на вакцинацію – це актуальна тема, я думаю, що вакцинація це індивідуальна справа, на теперішній час на законодавчому рівні. Це питання залишається відкритим, але можливість провакцинуватися у нас на підприємстві ми створили, треба лише виявити бажання, якщо хтось бажає вакцинуватися, і тоді медики приїжджають на підприємство і вакцинують.
−Тобто, тоді Вас можна не питати про процент вакцинованих?
− Про відсоток, ні, тому що я не знаю скільки людей індивідуально вакцинувалося. І це, вважаю, персональні дані, які я не хочу випитувати у людей. І ніяких у мене не має підстав, щоб вводити якусь дезінфекцію і от-такі подібні речі, загальноприйнятні. Вони й так робляться. А далі вже я нікого не переконуватиму під тиском, що я тебе звільню, якщо ти не вакцинуєшся. Якщо законодавець прийме, то я буду це виконувати, якщо він не може визначитися в цьому, ну що я тоді зможу.
− Добре. Повернімося до колективу далі. А як у Вас із плинністю кадрів?
− Ну дивіться. Якщо брати цей рік, порівнювати із минулим, то в цьому році в нас більше бажаючих, які б хотіли працювати, ніж у попередні роки. Але у зв’язку із цими обставинами, які вже назвав, регулюємо прийом на роботу нових кадрів.
− Тобто, Ви не хочете різко збільшити кількість робочих, щоб потім не знати, що з ними робити?
−Так, приблизно так.
− Перспективи?
−Перспектива є. Вона виглядає наступним чином: іде скорочення виробництва в Угорщині, і всі виробничі потужності переносяться в Україну. Дуже багато вже перейшло за останні два місяці, це я скажу – десь на 30% плюс. Але це виробничі лінії, на яких, на тепер, не має замовлення, або дуже мінімальне замовлення. Тобто, номенклатура велика, багато моделей, десь 200 типів джгутів, але у зв’язку із цією нерівномірністю, на них або мінімальні, або не має замовлення. Але це перспектива, на них буде замовлення .
−А вже окреслилося десь?
−Ці виробничі лінії вже у нас. Лише як буде ринок підніматися, так буде і в нас відповідно йти замовлення. Тобто, ми вже в принципі підготовлені: виробничі лінії у нас, площадки виробничі підготовленні, кадри, я вважаю − теж, плюс з’являються ті підготовчі етапи, які на теперішній час ми ще не робили, а в Угорщині – робили, і ці підготовчі роботи теж перенесені. Вже навчання провели, виробництво почалося тут, так що, на мою думку, перспективи – позитивні. Я не бачу якихось таких глобальних причин, занепокоєння. Ми працюємо вже 15 років, і завжди була стабільність по виплаті заробітної плати.
Михайло ІСАК.
