Версія для друку Версія для друку

Пам’ять

Талапканич Михайло Іванович
1946 – 2021 р.р. 

Сумна звістка надійшла з Ужгорода. Помер добре знаний на Іршавщині, особливо серед педагогічної громадськості Талапканич Михайло Іванович.
Народився у сім’ї добровольця-фронтовика у с. Репинне на Міжгірщині. Згодом, коли йому було 14 років, родина переселилася у прикордонне село Павлово на Ужгородщині. Закінчив середню школу в Ужгороді й фізичний факультет університету. Відслужив у армії й почав працювати в туристичному бюро, але ця робота була йому не до душі. Пішов у обласний відділ освіти і сказав, що згоден піти вчителем у будь-який куточок області. Вакантне місце знайшлося в Лукові на Іршавщині. Так із 1 вересня 1971 року він став учителем фізики в місцевій тоді ще восьмирічній школі.
Працював наполегливо і творчо, тому його і помітили. Невдовзі став інспектором райвно, а коли у Великому Раківці побудували нове приміщення середньої школи очолити колектив доручили саме йому. Саме тут він показав себе вмілим керівником, організатором і методистом.
Із Великого Раківця його життєва дорога простелилася знову в Іршаву, а потім – в Ужгород, де він і став директором …
Це була й справді його стихія, добре ним знана, апробована, улюблена. Для того, щоб підняти статус очолюваного ним закладу, запросив сюди докторів наук, професорів М.І. Зимомрю, В.В. Химинця, С.І. Шулапина. За порадою останнього, до речі, нашого земляка, сам взявся за написання кандидатської дисертації, успішно захистив її, став доцентом, кандидатом педагогічних наук.
М.І. Талапаканич очолював інститут майже 30 років, зробив його потужним науково-педагогічним та методичним центром, де підвищували свою майстерність тисячі вчителів краю.
Волею долі М.І.Талапканичу довелося жити в різних куточках нашого краю, та все своє життя він найбільш приязно згадував маленьке село Луково. Тут він став справжнім професіоналом, створив сім’ю із вчителькою математики М.І. Турянин, родом із Арданова. Це село над Боржавою дало йому старт на все життя основному покликанню його душі.
На кожному робочому місці, на кожній посаді він віддавав себе роботі сповна, за що мав і залишив по собі довіру, любов і повагу всієї педагогічної громадськості краю.
Вічна йому пам’ять!

Г. Лисичко, В. Симканинець, І. Васильцюн, Є. Яцканич, І. Попович, М. Вербищук,
О. Хандра, В. Половка, П. Пітра, В. Гольча, М. Бахмацький, П. Ракович, Г. Мудранинець, М.Радик, Ю. Попович, І. Добра, І.Терпай, Б. Ільницький, М. Ціцак, М. Ісак.

Ваш отзыв

Ваш коментар