Версія для друку Версія для друку

Історія й істерія

Путін працю написав,
Круту, історичну.
Виплюнув лиш у наш бік
Ноту істеричну:
−Завели на манівці
Вкраїну майдани,
Відвернулась від Росії
Й бачить лиш погане.
Ну, які ви українці? –
Справжні рассіянє!
І не пхайтесь у Європу,
Будьте разом із нами.
України не було,
Нема і не треба,
Є просторий «Русскій мір!»
Від землі до неба!
Там давно уже Вован
Працює мотором,
Україну нашу зрєєт
На русском просторє.
Вождельонний горізонт,
Как счітаєт Путін,
Очерчон уже давно
Й должен русскім бути.
Що найбільше в праці новій
Щиро потішає?
Написав і на тій мові
Якої немає.
Заперечуючи факт
Про все українське,
Другу мову він обрав,
Нашу, а не фінську.
Помилився? Та навряд,
Опора россійська.
Добре знає – процвітає
Мова українська.
Значить, висік себе сам,
Як та знаменита
Вдова унтер-офіцера
Щедріним сповита.
***
Така наруга, зверхній тон,
Мене тривожить, Україно,
Бо хочеться бачити тебе
В старій супрязі воєдино,
Де досі цар іще при владі,
А всі державні інститути,
Як от Дума, уряд і суди
Стрикошені, царем припнуті,
А в нас, затям, часи майданні
Розвіяли «мечты» туманні
Про «Русскій мір» на Україні –
В пориві ми усі єдині,
Бо предків наших ця земля
Й до фені воля нам Кремля.

Михайло ЦІЦАК,
с. Імстичово

Ваш отзыв

Ваш коментар