Версія для друку Версія для друку

Шалені бджілки

Із наближенням зими бджоли стають більш агресивнішими ніж зазвичай. Час від часу чуємо про випадки жалення різними комахами. Окрім шершнів та ос, доволі часто жалять і бджоли. І деякі люди не люблять бджіл, якими б вони корисними не були, саме через болючі вжалення.
Бджоли стають агресивними, якщо їх у якийсь спосіб провокувати – рухом, різким запахом чи звуком. Більш агресивні бджоли навіть із дуже спокійних сімей стають із наближенням зими. Комахи у цей період роздратовані. Вони активно захищають свої гнізда. Найімовірніше, спрацьовує інстинкт нагромадження та збереження кормів, які потрібні для зимівлі. Тобто, бджоли борються за своє життя. А пасічник, який збирає від них мед, для бджіл – як грабіжник.
Бджоли завжди активно захищають своє гніздо. Вхід до вулика охороняє постійна група робочих бджіл. Якщо їх щось занепокоїть, комахи приймають відповідну позу й виділяють феромони тривоги. Ці феромони інформують інших робочих бджіл про присутність ворога й спонукають до атаки.
Бджоли найактивніше атакують волохаті, темні та контрастно забарвлені об’єкти, які швидко рухаються. Розпізнаючи ціль атаки, комахи користуються також нюхом. У випадку жалення, жало, яке залишилося в тілі, є джерелом великої кількості феромонів тривоги, які вказують іншим бджолам ціль для атаки.
Є раси більш агресивніших бджіл ніж Карпатка. Пасічники працюють над тим, щоб збільшувати медопродуктивність своїх бджіл та зменшити їх агресивність.
Іноді пасічникові навіть доводиться знищувати матку, коли бджолосім’я дуже агресивна. Агресивність сім’ї поступово зменшується, якщо замінити матку і ввести нових бджіл, а щоб уникнути вжалень пасічники використовують дим.
Часом пасічники не хочуть використовувати димар. Дим змушує бджіл думати, що неподалік пожежа і вони починають швиденько набирати в дзьобик мед. Дим також відволікає їх від того, що робить пасічник, а запах диму блокує хімічні сигнали, якими бджоли обмінюються одна з одною. Це дуже важливо, бо такі сигнали можуть згуртувати бджіл до нападу на пасічника. Якщо пасічник не використовує димаря, ймовірніше за все, бджоли будуть від нього оборонятись, почнуть жалити крізь одяг, і, як наслідок – помирати. У результаті пасічник знищить добру частину своїх бджіл або ж бджоли перекинуться на своїх сусідів, роздратувавши бджіл. Сусіди, яких покусали бджоли, не дуже схильні до порозуміння.
Так, сьогодні існують й інші альтернативи димаря, які, на думку деяких пасічників, менш стресові. Ефірні олійні та водні суміші, які можна розпилювати. Проводити досліди ніхто не забороняє, проте порада – тримайте димар поруч, бо це найбільш надійний та дієвий спосіб.
Можна зустріти велику кількість бджолярів-любителів, які цілком миряться з тим фактом, що не розуміють практично нічого з того, що бачать у вулику. Вони радо лишають бджіл без уваги та догляду і лише час від часу навідуються, щоб викачати медок та пересвідчитись, що у вулику ще є бджоли. Це помилка. Вона призводить до трагічних наслідків – втрати бджіл.
Вчитись та дізнаватись про бджіл – найцікавіша частина бджільництва! Так, часом навчання може бути важким через велику кількість інформації, проте, взявшись за таку справу як бджільництво, потрібно робити все як годиться, а не як попало. Спробуйте – і ви не пошкодуєте. Зараз черпати інформацію значно легше: книжки, журнали, відео. Знайдіть те, що підходить вам найкраще і ніколи не припиняйте вчитись.

Юрій САМОРИГА,
пасічник.

Ваш отзыв

Ваш коментар