- Нове життя - https://nz-ir.com -

ДВІЧІ В ОДНУ РІЧКУ НЕ УВІЙДЕШ, АЛЕ ТРИЧІ «ДРУЖБА» ЧЕМПІОНОМ СТАЛА!

Широко відомий вислів древньогрецького філософа Геракліта, що двічі в одну й ту саму воду увійти не можна, майже дві з половиною тисячі років не піддавався сумніву.
Але, як правило, порушують канони ті, хто їх не знає, або звик ставити перед собою захмарну мету. Чи знають виведений у заголовок вислів футболісти Дубрівської «Дружби», нам не відомо, а тим більше – ім’я його автора. Переконаний вони менше всього цим переймалися, коли націлилися на третю спробу стати чемпіонами Іршавщини.
Володимир Малиновський, нині виступаючи перед нами у двох іпостасях – тренера ФК «Дружба» і Дубрівського старости Іршавської територіальної громади – хоча і не любить особливо вдаватися у подробиці, згадує, як один із провідних гравців перед початком сезону, немовби закидаючи наживку в очікуванні на запальну вдачу наставника, висловився: «Станемо чемпіонами і втретє, перед тим як повісимо бутси».
Загальновідомо, що стати чемпіоном хоча й нелегко, але все-таки набагато простіше, аніж втримати лідерство. Тим більше – зробивши це тричі.
Давайте, спробуємо хоча б трохи заглянути, так би мовити, за межі футбольного поля, на якому зазвичай розігрується головне дійство – турнірна зустріч двох команд-суперників, проходять інтриги, зашкалюють емоції, реалізовуються задуми, втілюються тренерські настанови, а інколи і ламаються награні схеми. Все це – одним словом – гра. Її прийнято називати захопленням мільйонів, а у нас на місцевому рівні, вона приносить задоволення і водночас розчаровує –переможцям і переможеним. Її магнетизм у тому, що в одну мить ролі можуть помінятися. Все це на полі.
Але це видима вершина, все це результат багатогодинних тренувань, впродовж довголітнього процесу формування колективу, який стає максимально зарядженим на перемогу, на лідерство, на здобуття найціннішого трофею. Західне суспільство давно вже навчилося дублювати свої успіхи. Маються на увазі безпрецедентні випадки, коли феноменальні випадки у житті, спорті, історії згодом відтворюються у кіномистецтві. Нещодавно на одному із телеканалів демонстрували художній фільм про унікальний успіх одного із англійських футбольних клубів. Чудова стрічка, захоплюючі перипетії і саме перед зустріччю із Володимиром Ярославовичем пригадався один із її епізодів, коли під час тренувального заняття на поле до наставника підходить президент клуба і здивовано питає, звідки це новий гравець? І як це без нього, президента, тренер дозволив собі запросити невідомо кого.
У ФК «Дружба» певний час відбувалося теж дещо подібне, але, як стверджує тепер Володимир Малиновський, у них із президентом клубу В.М. Штефаньом у цьому плані повне порозуміння. Василь Михайлович, до речі, присутній при одній із наших розмов, не те, що заперечував щодо даної концепції, а навпаки, висловив свою думку щодо беззаперечного невтручання перших осіб футбольного клубу у сфери впливу один одного. Подібне взаєморозуміння рідко, коли можна спостерігати: бо ж, як відомо, у футболі, медицині і в деяких інших сферах людської діяльності ми всі вважаємо себе неперевершеними спеціалістами.
У ФК «Дружба» Дубрівка, як і в кожній із сьогочасних футбольних команд, не обходяться без «куплених» гравців. При цьому, кістяк футбольної дружини складають місцеві вихованці і жителі сіл старостату. Для фахівців і тих уболівальників, які предметно володіють інформацією, відомо, що ті із спортсменів, які не зраджують рідному клубові, ніколи і ніде, як окрім за «Дружбу» не виступали.
Наша розмова із тренером та старостою Дубрівського старостату В.Я.Малиновським торкалася багатьох аспектів футболу на місцевому рівні. При цьому, Володимир Ярославович, здається, більше з гордістю, аніж із жалем наголошував на тому, що команда, окрім президента, має іще вісьмох спонсорів. Деталі ніхто і ніколи нам добровільно не розкриє, тож і ми по-особливому на цьому не настоювали. Так само, як і на їх іменах. А от що варто оприлюднити на сторінках районної газети, так це імена тих, хто втретє поспіль виграв районний чемпіонат і здобув футбольний супер-кубок.
Всі вони, як у хорошого бухгалтера старої школи, «лежать» по поличках: старожили, місцеві і все таке інше, на кшталт із яких населених пунктів, яких команд, вікова градація, не ведучи вже мову про ціну питання.
Ми ж їх подамо у довільному порядку, кому відомо, той і так здогадається, а кому ні, нехай і далі блукає у догадках.
Р.Бобир, І. Бурч, В. Канка, Т.Полончак, І. Шимоня, Й.Стойка, Ю.Голінка, І.Боршош, М.Алексик, О.Скляр, А. Похилюк, М.Деяк, О.Поп, І.Довгінка, О.Пайтина, І.Штефаньо, І. Стільник, А. Боротканич, Б.Корпош, В.Мельник, А. Чийпеш, Ю.Ганчіч.

Михайло ІСАК.